Речення. Головні члени речення

Самотність - як обірвана струна,вона ніколи не буває в парі.

Стихло муркотіння за вікном, шум одійшов за хату...

Вітер згинав дерева, вив провулками, громом перекочувався по небу.

Золотожари літня ніч губила, і матіола мліла запашна.

Усе минеться, одна правда останеться.

Життя гортає сторінки, не зупиняється...

Народилося літо з дощів,наполохано сіло в садочку під вишнею.

Розгулялось літо в росах, в золотих пшеничних косах, в полинових перевеслах.

Черешні в нашому саду розкішні.

Наше життя - бурхливий океан.

Чумацький Шлях - сузір"я.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.

Ранки стають морозними.

Стріляний горобець - фразеологізм.

Не все пробачить можна.

Кожен з нас, буває, помиляється.

Уміймо вибачати ворогам нашим.

Яка чудова пора - осінь!

Не треба підвищувати голос.

Годувати тварин заборонено!

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Чумацький Шлях освічує дорогу від Києва до Карпат.

Автомобіль з причепом припаркувався біля воріт.

Батько з сином милувалися зоряним небом.

Їй завжди подобалося співати.

Співати - захопливе заняття.

Сідати за гай збирається сонце.

Робити з мухи слона - означає перебільшувати.

Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну...

Ні, любий тату, я буду слухати!

Недовго їм довелося шукати воду.

З тих пір риба стала жити на березі.

А тепер будемо вечеряти всі разом.

Гарним було місто цього осіннього ранку.

Два третього не чекають, а четвертого не питають.

У шепелявих заростях було темно, мокро й сиротливо.

Сашко почав впевнено відповідати.

Дно біля берега було замулене.

Туристи сіли перепочити.

Гурт буде співати пісню про Україну.

Серце не камінь.

Навчання є складною справою.

Поети вічні перехожі.

Ви сучасники майбутнього.

Тричі по п"ять п"ятнадцять.

Будувати велику мороку мати.

Зневажати мову материнську біда.

Зимове сонце як вдовине серце.