Речення. Підмет.

Де ми тільки не побували.

Засинай, донечко моя рідненька.

Як важко з тобою розмовляти!

Скрізь не прибрано.

Діти будуть гратися.

Там жарко.

Ось наша рідна школа.

Дівчинка була гарненька, синьоока, струнка.

Розпочався чудовий осінній день.

Траву скосили вчасно.

Можна в гості ходити, разом цікаво гратися.

Дівчата захоплено розповіли незвичайну історію.

Вітер знову підхоплює листя, і пливе воно вгору барвистою стрічкою.

А хмари на небі хитаються, ніби чудернацькі парашути.

Проснулися води, зазеленіла земля від голосного співу струмочків.

Прийшла весна, шумить Десна та хвилі розганяє. 

Ось налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена.

 Наталчин дідусь Гордій змайстрував човен і частенько влітку катав на ньому онуку.

У бур’янах блукає літо, картопля квола там росте.

Розповідне, просте, односкладне, поширене, ускладнене звертанням.

Спонукальне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене звертанням.

Розповідне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене звертанням.

 Спонукальне, просте, односкладне, поширене, ускладнене звертанням.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.

Аж до моря запорожці степ широкий вкрили.

Шторм переходив в ураган.

Ридав, сміявся в тишині рояль.

Гучне "Ура!" тоді пронеслося над лугами.

Діставати славу - щастя.

Наш хлопець набрав у рот води.

Ахіллесова п'ята є в кожного.

Кожен вміє бити байдики.

Тебе цей сад прийняв гостинно.

Гучне «Ура!» пронеслося тоді лугами.

Павло Григорович Тичина колись водив мене у ліс.

Дехто з людей не розуміє суті життя.

Поранені прибували щодня.

Хтось за людей говорить ...

Володимир Великий на своєму гербі карбував тризуб.

Ми приїхали до Сергія Петровича.

Бабуся запросила нас до себе, у Білу Церкву..

Гори мовчать над Дніпром.

Веселі пісні лунають із-за гори.

Кожен думає про своє.