Речення з однорідними членами

По зелених пишних луках Волос пас овець гладких, грів їх вовною м"якою, одганяв вовків від них.

Вечір в срібній млі розтанув, ніч спустилася на землю.

Розкажу я вам не казку, а бувальщину одну.

По лісах шумлять потоки, смарагдові від трави, розпливаючись то в багна, то в озера, то в стави.

Однорідні присудки

Однорідні підмети

Однорідні означення

Однорідні обставини

Марина була смілива й проворна.

То ведмідь ішов напитись, остудитися в воді, то збирають під дубами чорні вепри жолуді.

На лісах дрімучих, темних, на незайманих степах спочивала Україна в золотих, дитячих снах.

Не стихав до ночі галас, дикий рев і ніжний спів...

В цю таємну ніч Купала в лісі папороть цвіте розцвітає обсипає цвіт-проміння золоте.

Ні долі ні волі у мене нема зосталася тільки надія одна.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

Тягнуться до сонця і квіти і трави віти кучеряві гори голубі.

Човен плавко загойдався на волі, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями.

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні...

По лісах блукали кози, тури, олені, вовки, кабани, ведмеді, лосі, рисі, зубри, борсуки.

Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вогні, в лампі, у феєрверках, збираю з квіток.

Лебедині білі зграї в небі хмарами летять, навкруги орлині крила гучно, хижо лопотять.

На річках, високих горах, серед багон і болот городи, міцні твердині будував собі народ.

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Над самим Дніпром на горах, огороджений з боків ровом, мурами, валами, Київ виріс і розцвів.

Тихі ніжні зорі спадали з неба ...

По лісах дрімучих темних з луком пращур наш ішов...

Раз якось був тихий літній вечір.

Блискають тільки гострі колючі згуки.

Вівса, пшениці, ячмені - все злилося в одну могутню хвилю.

Все повторялось - і краса, й потворність.

Ах, як багато: неба, сонця, веселої зелені.

...Ось і ворога відбито, все минуло - гнів і жах...

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі.

Попідтинню сіромаха і днює, й ночує.

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка: все се було йому знайоме, промовляло до його.

Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум"яного сходу линуло світло, і м"якими хвилями розпливалося поміж небом і землею.

Учітесь, читайте і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Немає берегів ні в смерті, ні в любові, в безсмертя, й вічності немає берегів.

У драмі людській небагато дій - дитинство, юність, молодість і старість.

Усе тут мовби однакове: і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

Твори Марка Вовчка перекладають чеською польською болгарською французькою.

У парку ростуть різні рослини як-от сон півники болотяні ряст

У бабусиному саду достигали вишні черешні та порічки.

Любов надія та віра утворюють людяність.

Луки і лісі під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

Українські письменники а саме Володимир Сосюра Павло Тичина Максим Рильський з фронту передавали аудіозвернення, які підтримували бойовий дух народу.

У мрії все рівне й сьогодні й минуле і щастя і вічність і мить.

А соловей аж горло надриває співає щебече свистить і тьохкає.