Речення з однорідними членами

другорядні члени речення

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

члени речення, що становлять граматичну основу

однакові частини мови, які узгоджуються у роді, числі, відмінку

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу і степова трава лисніла червоним одлиском

Радіють молодій обнові берези, клени і явори.

Моя мати перша у світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город та калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

 На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними.

Ні спека дня, ні буря, ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук

Холодне молоде срібло сонця розлите по землі пізньої осені.

Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти стрімких димарів.

Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню та потемнішали.

кому

тире

двокрапку

помилок немає

вони характеризують предмети з одного боку;

друге означення пояснює, уточнює перше;

поряд стоять спочатку прикметник (дієприкметник), а потім — прикметниковий (дієприкметниковий) зворот.

вони є однією частиною мови

Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах.

Силові лінії Софії Київської пориваються навсібіч: у космос через релігію, у Західну Європу, Азію та за океан через українську культуру.

Золотої осені тут дуже гарно, тихо, ніхто б зроду не сказав, що близько велике місто: під горою поп’ялися садки, мирно в долині розташувалися подвір’я нащадків славних колись кожум’як, гончарів, дігтярів та інших не дуже привілейованих ремісників.

Всіх приберу й нагодую усіх удоволю і розважу як господар дбалий і багатий

Усе було прекрасне в цій дівчині i лінії бездоганної чистоти личка, i пропорції тіла, й гармонія кольорів (І. Вільде);

Калино, ти живи! Уві сні i наяву приходжу я до тебе, прилітаю з-за Єнісею, Bicли, з-за Дунаю, i рідною матусею зову, i падаю в пахучу мураву, i до колін солоних припадаю, i в щacтi непоганьбленім ридаю, бо корінь мій дитинний — тільки ти (І. Драч);

Скрізь плач, і стогін, i ридання, несмілі поклики, слабі, на долю марні нарікання i чола, схилені в журбі (Леся Українка).

Для виділення членів речення використовують різні граматичні засоби, а саме прямий і непрямий порядок слів, паузи, темп вимови, розділові знаки.