Складне речення 2 курс

Хтось перевіяний, як зерно, у грунт поезії впаде.

Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?

Самі до себе прийдемо на сповідь і всі дрібниці витрусим з душі.

Минають дні, минають ночі...

Удень ще літо, а надвечір - осінь.

Це зветься площа Контрактова, а ви прийшли не для контрактів.

Він поважав художників, майстрів, любив їх приймати.

Над самим краєм пролетіла птаха, і кінь із балки вимчався на шлях.

над хатами здіймалися ниточки диму.

і щедро засипала все довкола снігом.

ховаючи землю під білу ковдру.

старанно вкривала все довкола снігом.

створюючи неперевершені шедеври з листя.

і дарувала перехожим чудовий настрій.

і бавився барвистим листям вітер.

закосичена жовтими і багряними стрічками.

Пасуться тіні вимерлих тарпанів, навшпиньки ходять сутінки і сни.

Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать.

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини.

Сидять лелеки на стовпах, і ріллі дихають вологі.

Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.

Цвіте земля, задивлена в свободу.

А сон минув, розтанув і зітлів.

бо любить простір і тепло.

несе веселий дзум бджоли.

його вітає кожен двір.

і сонце мріє угорі.

так що дихати стало легше.

як тільки війнув вітерець.

і дихати стало легше.

хоч дихалося все ще важко.

хоч надворі вже другий день стоїть спека.

адже осінь видалася надзвичайно дощова.

і чується крик журавлиний.

бо майже тиждень дощило.

шукають вітер в небесах

черкаючи по небу крилом.

і на душі стає зовсім тоскно.

наче тяжкі спогади про минуле.