Речення з відокремленими членами

А Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок.

Б Коли осінь вмирає на сизому повітрі , ми старієм на рік, і немає на долю управи.

В Відскрипіла возами осінь, на санях від'їхала зима,і вербовим човником до бродів прибилась весна.

Г Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли,сніг стужавів і гостро заблищав,а повітря стало таким прозорим,що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

А виділяються за змістом та інтонаційно;

Б указують на того, до кого звернено мовлення;

В передають ставлення мовця до висловленого;

Г належать до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання.

А комами;

Б комами і тире;

В тире;

Г дужками.

А Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Б Мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до верби...

В В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Г А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

А А пісня, наростаючи, пливла над берегом.

Б Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

В І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Г Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

А І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.

Б Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.

В Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.

Г Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями

А Нікого тут нема, крім мене й господині.

Б Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

В Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

Г І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

А Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника...

Б Незважаючи на вітрець, робилося душно.

В Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.

Г У лісі, опріч мене, є ще хтось.

А Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Б Стоять налиті сонцем дні.

В В небі чистім і прозорім сонце сяє.

Г А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману.

Лев упав і довго, лежачи, стогнав.

Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя літа.

Не маю іншого тепла, окрім отчого краю.

Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні про що не питав.

І тут, в Америці, живу я Україною.

Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос.

Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий.

Незмінний колгоспний конюх, дід Саливон, як завжди клопотався за своїх підопічних.

Рівно, на повні груди, дихає юнак.

3 очеретин чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий.

Так, олень добував з-під снігу мох та лишайники — свій харч.