Речення з відокремленими членами

передають ставлення мовця до ним висловлюваного;

відносяться до одного й того слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання;

виділяються за змістом і інтонаційно.

підмет, присудок, обставина;

підмет, присудок, означення;

додаток, означення, обставина.

виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами та іменниками із словами незважаючи на, при навявності, на випадок;

виражені прислівниками у формі вищого та найвищого ступенів порівняння;

виражені іменниками, вжитими з прийменниками.

Скидають кайдани здавен занімілі, неволею гнічені люди. (Б.Грінченко.);

І пахне раннім сонцем і медком земля, легким серпанком оповита. (Д.Луценко.);

Ти бачиш схований у надрах світ. (М.Доленго.).

крім, опріч, зокрема, особливо, за винятком, всупереч, на відміну, замість;

біля, коло, між, поза, перед, проти;

відповідно до, згідно з, залежно від, додатково до.

Заживу непишно, небагато на баштані в тихім курені. (М.Руденко.). 

А там, на автостраді, летючі зорі фар. (Р.Лубківський.);

Ген за мальвами хата виплива з далини. (П.Перебийніс.);

Життя і смерть минає, тільки мить, згоряючи, ніколи не згорить. (Є.Чаренц.)

Життя і смерть минає, тільки мить згоряючи, ніколи не згорить. (Є.Чаренц.)

Життя і смерть минає тільки мить, згоряючи, ніколи не згорить. (Є.Чаренц.)

Життя і смерть, минає тільки мить, згоряючи, ніколи не згорить. (Є.Чаренц.)

Зів’яла вже та квітка запашна, а як цвіла, пишаючись, вона! (Б.Грінченко.) 

Зів’яла вже та квітка, запашна, а як цвіла, пишаючись вона! (Б.Грінченко.) 

Зів’яла вже та квітка запашна, а як цвіла пишаючись вона! (Б.Грінченко.) 

Співаючи я завжди отримую величезну насолоду.

Я завжди отримую насолоду співаючи.

Я отримую завжди співаючи величезну насолоду.

Чорні вуглинки обрамлених довгими віями великих очей на длідному обличчі

обпекли Максима зупинили.

Дядько Максим теж залізничник після війни жив під Черкасами.

Арики тобто зрошувальні канали густою сіткою вкрили степ.

Ось він Дніпро величний і древній народна українська ріка.

Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.

Тонкий лист облітаючи з жовтих дерев лягає на плечі.

Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Вона поклала букетик у якому були різні польові квіти крім васильків.

Осінніми вечорами вона рано світила світло чепурилась немов у свято і сидячи у своїй охайній хатинці часто поглядала на двері тривожно прислухаючись до гавкання собак і хвилювалась немов на щось чекала

Йому було приємно що він старий генерал якого сусіди звали „червоним” і

небезпечним завжди лишався вірним собі.