Річна контрольна робота з української мови (екстернат)

означальне

з’ясувальне

обставинне місця

обставинне часу

означальне

обставинне місця

з’ясувальне

обставинне часу

Гасне заграва – і багряний відблиск на снігу згасає.

Скрізь снігові замети, а на деревах де-не-де рум’яні яблука пломеніють.

Природа, позбавлена тепла і сонця, готувалася до зимового спочинку.

Пустка була навколо, і все було незнайоме.

залишивши на ній неприкриті плями.

а вечір видався дивовижно теплим.

дарма що була середина жовтня.

 і перетворив галявину на строкатий візерунок.

Україно, прихилюся я до тебе, помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, в саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Чужі приходять в час твоїх щедрот, а я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

Його душа у слово перейшла, поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

Пролітав дрібний сніжок, осідав білими купками між грудками.

Проте людське здивування не перешкоджало снігові, він сипався на дерева, вони встигли поскидати свої різнокольорові осінні прикраси.

Сонце, мов червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталося блискучими хмарами, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.

Була метелиця - і тиша залягла.

одночасність

зіставлення

протиставлення

чергування явищ

Шумлять дерева і чується дитячий сміх.

Лунко гриміли громи і злі блискавиці змигували.

Щороку вмирає трава і листя з дерев облітає

Ластівка день починає а соловей його кінчає.

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив

Уночі спадали хмари куряви і затихав Путивль

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в'ються

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам?

Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні.

Від Київської доби до сьогодні ікон майже не збереглося, але й кілька вцілілих свідчать про самодостатність київської іконописної школи.

4 частин

5 частин

6 частин

7 частин

Безсполучниковий і підрядний

Тільки підрядний 

Сурядний, підрядний і безсполучниковий

Сурядний і підрядний

Безсполучниковий і підрядний

Сурядний і безсполучниковий

Сурядний і підрядний

Сурядний , підрядний і безсполучниковий

Дрібні насінинки, які відірвалися від рослинки, вітер відносить десь туди, за річку, і там вони розпочнуть своє, вже зовсім інше життя.

Молоденькому вітру здалося, що всі хмари він прожене і досягне небес.

Струмок дзюрчить, роса блищить і вогнище палає, і ліс гілками верховіть у небесах витає

Зима ось-ось відступить, і, якщо ця мить настане, все навколо оживе.

Це текст, який складається з підрядних речень та одного речення з різними видами зв’язку.

Набір речень, серед яких є сурядні й підрядні

Це текст, який складається з сурядних, підрядних речень та речення з різними видами зв’язку.

Набір речень, серед яких є сурядні й безсполучникові

«Люди добрі,- благала Соломія, стоячи на колінах,- змилуйтеся, прийміть нас до хати».

Урешті зупинилася, нагнулася до землі й промовила: «Остапе!»

«Ти, Соломіє?»- поспитав він і відкрив очі.

«Що ж воно буде?»- згодом перепитав Остап.– «Там як хто підгледить твій очіпок, не мине нас халепа.»

«Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода – якої припускаються в навчанні».

Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?», – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

«Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду, – радив геніальний Олександр Довженко».

кома

тире

кома й тире

крапка й тире

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що я не ідеалізую його співвітчизників, але не можу ними не пишатися.

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що він не ідеалізує моїх співвітчизників, але не може вами не пишатися.

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що він не ідеалізує своїх співвітчизників, але не може ними не пишатися.

В одній зі статей Юрій Макаров написав, що я не ідеалізую своїх співвітчизників, але не може ними не пишатися.

Думав доля зустрінеться спіткалося горе.

Не час було Мирославі братися до лука звір був надто близько.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Стихла пісня тихо стало над степом.

Ми можемо померти не вмре Батьківщина ми можемо загинуть не загине народ!

Подивись з початку року на землі лежать сніги.

Все густіші на душі тумани, все лютіша на душі зима

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Мир у світі таки буде його хочуть усі люди.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Настав ранок сонце вмило своє ще заспане обличчя й розпустило промені.

Працюй ударно житимеш гарно.

Язик мій ворог мій він раніше розуму говорить.

Темная діброва стихла і мовчить листя пожовтіле з дерева летить

Він зрозумів життя дається лише раз і двічі молодим не бути. 

Просив тебе повчав давно не смій губити часу дорогого.