Узагальнюємо вивчене про розділові знаки в простому ускладненому реченні

Поезія...це завжди неповторність.

Новорічна ніч...як казка.

Це...мій будинок

Серце...не камінь

Вечір чеше розпущені коси свої

Софія Олегівна як вчитель української мови та літератури часто складала тестування для свої учнів

Мов повітря люблю рідну мову

Ген за видноколом стеляться тумани

Ой сонце світи дуже ясно.

Вітре буйний ти з морем говориш...

Серце мовчало, тихо пробиваючи такт.

Зашумів весною степ.

Падав сильний дощ наче із відра.

Приблизно половина учнів виконали усі завдання на відмінно.

Українці безумовно найсильніша нація.

Ми все-таки добре відпочили на вихідних.

Надія, ніжністю зігріта, допомагає існувати у житті.

Засумував, на дивані котик не отримавши улюбленої концерви.

Одного холодного, зимового вечора ми дивилися фільм.

Учні кожного дня ходять до школи окрім вихідних.

У лісі жив самотній вовк, розчарований у людях.

Сонячні проміння теплі і приємні зігрівали душу й тіло.

Наляканий громом кінь тихенько засопів.

Стояла тиха ніч холодна вітряна

Ліс зустрів мене, як друга.

Івась, як учень, був мудрим і чемним.

У школі працювала вчителька, на прізвище Сірко.

І. Франко відомий, як фольклорист

Замість виконання домашнього завдання, Марко грався з друзями.

Це залицяння впало в очі усім учням навіть учителю.

Опріч усього українські письменники й поети доводять свою впертість у бородьбі за рідку мову і культуру.

Мені ніхто не допоможе із цією справою крім тебе.

Блакитне небо прокинувшись від втоми чекало нового дня.

Співають ідучи дівчата, па матері вечерять ждуть.

Не потрібно сидіти склавши руки.

Тато їхав швидко й незупиняючись на зупинках.

Підеш собі зажурившись гаєм по долині.

Ця стежка вела їх угору, між густого чагарнику.

Потрібно робити добрі справи і не чекаючи похвали

Сніг, блискучий та легкий, падає на землю.

крапку з комою

кому

двокрапку

тире

До тебе, Україно, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

І море і озеро і широкий степ усе було залите гарячим маревом.

І срібні сурми журавлів сльота і ранки голубі все заплелося в тій дорозі.

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.