Розділові знаки у простих реченнях'',ускладнених звертаннями,вставними словами і реченнями.таннями,вставними словами

- А хто вона діду, людина ота? Звідки вона?

Гей юнаки,гей молодість світу,доля планети у ваших руках.

Щоб ти зів'яв був невігласе,як ота морковочка зів'яла від твоїх каторжних рук!

Зіроньки ясні небо покрили,вийду,дівчино,серденько миле.

Уже почалось,мабуть,майбутнє,оце либонь вже почалось

Уже почалось мабуть,майбутнє,оце,либонь,вже почалось

Уже почалось,мабуть,майбутнє,оце либонь,уже почалось

Уже почалось,мабуть,майбутнє,оце,либонь,уже почалось

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова.

І так і сяк намагався їм допомогти а не виходить

Про без характерних людей кажуть нітриба ні м'ясо.

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

і залишає по собі пустку.

І все поволі зникає море скелі земля

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкли.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

І квіт зорі і спалахи півонії,космічний гул і мовчазний туман усе довкруги в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.

Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і у вітрі і у стежках

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від ,,еге''

У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення

Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе- таки в нас буяв.

Мабуть

Уявіть

Може

Навіть

Бідна волошко,чому ти в житті,а не на клумбі волієш рости?

Так ,друже мій,ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Давай - но,серце,ми печаль облишимо,усі негоди одцвітуть,як дим.

Ні,світе мій,вовік не розлюбить святі поля твої,і небеса,і води.

Панове судді важко розібрати що і до чого як воно було.

А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

Ой ти мамцю ой ти рідна головонька моя бідна!

Тебе я земле всю сходив до краю

Твої очі як зорі

Мова не полова

Липневі дні неповторні

Лиш боротись значить жить

Ми діти сонця і добра

Кров людська не водиця

Тиха вода завжди глибока

Читати нові світи відкривати.