Розділові знаки у реченнях з однорідними членами

вони зв'язані без сполучника

вони зв'язані протиставним сполучником (а, але, та, зате, проте, однак, хоч, хоча)

вони зв'язані сполучником, який повторюється

вони з'єднані єднальним одиничним сполучником

першого

другого

третього

четвертого

усіх цифр

лише цифр 1 і 2

лише цифр 2 і 3

лише цифри 1

і в благанні простягав змерзлі руки до неба.

в благанні простягав змерзлі руки до неба.

він простягав змерзлі руки до неба.

а Київ йому посміхався з висот.

Ті пісні мене найперше вчили шанувати труд людський і піт.

І шумить і хвилюється Київ.

А літа пливуть за ними, забирають за собою добро і лихо.

На словах і так і сяк, а в ділі ніяк.

Шумлять столітні дуби, тихо шепоче очерет навколо рукотворного ставка.

І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний, тюльпанове дерево, модрина польська.

За легендою, колись давно в село прийшов бідний чоловік, і попросив у заможного господаря хліба.

Майже три десятки великих, середніх і зовсім малих озер розкинулися на просторах Волинського краю.

Усі почуття: гнів, жалість, відчай, ніжність і образа умить сплелися в її душі.

Б'є копитом незагнузданий кінь і зривається, і летить вихром навмання, витягнувши гривасту шию.

Усе це: воду, очерет, блакитне небо й розпечене сонце - ніби вперше побачив Михайлик.

Безконечна дорога у безмежному полі повз хати, криниці, повз сади, і тополі, через села, й міста невеликі й великі.

Лебеді летять нижче розпатланих обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.

І радість і смуток і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуванням.

Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо...

 І хороше і дивно і радісно стає мені, малому, в цім світі...

А я стою серед подвір'я, і по-своєму перебираю дідові слова. 

Тільки тепер дивлюся на свої босі посинілі ноги, важко зітхаю і плентаюсь до хати,

З цієї веселої і теплої копиці раптом хтось почав мене за ковнір витягати на світ божий.

Там я мав і покаятись, і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. 

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого сонця.

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя.

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє - усе підвладно розуму людини.

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та чумацька криниця.

Пам'ятайте, що і в рослин і у тварин немає депутатів.

З почуттям радості й незрозумілої тривоги взяв Гонта листа.

Вже листячко кволе на вишняках та сливах світиться.

Не було нічого, крім птахів та райдуг високих.

Все у ній сіяє слава і походи, свист клинків у полі і набоїв спів.

Пливуть і пливуть колискові фрегати, летять космонавти на крилах лелек.

Земля України, і небо, і люди усе мені рідне.

І пливе тоненькими, поплутаними струмочками не то думка, не то мрія.