Розділові знаки у складних реченнях. Речення з прямою мовою.

Сонечко зайшло і надворі почало вже темніти.

Виспіває горе й виплаче і на серці стане легше й веселіше.

Лиш росою по нім буде плакати жито і пливтимуть над ним непомітно віки.

Його думи нехитрі додумають внуки і з очей ще віки пломенітимуть у них його пристрасть і гнів.

Повівав легкий вітерець і комарів майже не було.

Тут запеклася кров мого народу і одридали волю кобзарі.

Тепер знову ми над морем і наші очі бродять по синій пустелі.

Безгомінням цвіте її очей блакить і в садах під вітром синім багряний плащ її шумить.

Уже осені кругом передчуття і павутиння срібно простяглося між саду віт.

Під вербами сиділи молодиці та вештались діти.

Десь кличе щастя дальній спів дівочий і у ставку відбився молодик.

Дай людині владу і вона себе покаже.

І вже бреде сліпий кобзар і Гонта кличе на пожар Кавказькі гори в млу повиті.

Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани але до скону їй служив без зради й без омани.

Розчереплене чорної глини горня лежало нахильці в ямі а в горняті й побіля нього на жовтій глині розсипались кружальця монет.

Вдарю я по хвилі золотим веслом й зашумлять похилі верби над піском.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

А пройдуть весни і гаряче літо похилить кленів ковану красу.

Торкає вітер пальцем колосочки й вони дзвенять.

Хвилина ще і мрії всі здійсняться.

«Слово – перше дзеркало духу, – казав Петрарка, – а дух – головний поводир слова».

«Кожний українець повинен знати одну-дві чужі мови, – писав Борис Грінченко, – і вчити змалечку того своїх дітей».

«Якщо ми не дамо народові можливості вчитися, наша нація зникне», – стверджував М.Костомаров.

П. Мирний писав: «Славиться поміж людьми народ, у якого мова збагачена творами всякого письменства».

«Зречення мови призводить до каліцтва,- говорив Нудьга і додавав -Дорослі мають прищеплювати її дітям».

На річці, у лісі, у полі усюди німа тиша.

Для гордої і владної душі життя і воля на горі високій.

Я усміхнусь  і все навкруг сміється.

Непереможна безоборонність твій меч єдиний і єдиний щит.

Печаль пече гаряча і нестримна.

Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Сичі в гаю перекликались та ясен раз ураз скрипів.

Не страшна тобі ані посуха ані дощ.

Лягло сонце за горою зірки засіяли.

Жайворонок висить на невидимій нитці співаючи весну.

Гляне холодною водою обіллє.

Лози, кручі, ліс усе блищить на сонці.

Він був у парадній гімназичній одежі синьому мундирі зі срібними ґудзиками.

На ранок зірвався вітер і небо заволокло сірими розпатланими хмарами.

Осінній смерк, і хрест, й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

А  На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

.

 Сашко задихався та зморився більше години вони бігли із Сіроманцем.

 Під ногами шурхотіло опале листя в повітрі пахло далеким димком.

Не навчив батько не навчить і дядько

 М. Рильський писав: «Борімось за красу мови, її правильність, доступність, багатство».

 Потім філософ здивував його заявою, що "скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця".

«Досконале знання рідної мови є однією з необхідних умов активної і всебічної участі в багатогранному житті народу», – писав М. Жовтобрюх.

 «Краса і мудрість, – писав Еріх, – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

Остап Вишня писав про великого Кобзаря: « Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю!»

Ніколи не ходіть до лісу самі сказала бабуся і додала там багато диких кабанів і вовків.

Верба сміялася з тополі Не можеш ти зігнутись долі.

Змилуйся над нашою молодістю, над нашою любов'ю ридала Мирослава.

Бідна дівчино сказав Захар що я можу тобі порадити

Народ це історично сформована людська спільнота яка має власну територію культуру мову.

Хлопчик схоплювався на бистрі ноги і вмить опинявся серед косарів на току біля кузні всюди де творилося одвічне дійство роботи.

Пташка торкнулася води і вже в довгому дзьобі пташки тріпочеться срібляста риба.

Ще тяжче було влучити у воді тільки пущена всторч куля могла досягти мети.

У драматичний час свого відродження Україна відбудовує незалежну державу власний дім без якого український народ приречений зійти з арени історії.