Розділові знаки в складних реченнях

А Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

Б Я іду до гаю і в блакить безкраю серце моє лине й птицею співає.

В Бліді на небі гасли зорі і вітер плутався в мережах верховіть.

Г І от у синій глибині небес затріпотіли зорі й виплив місяць.

Д Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

А Удосвіта знов загули на морозі сосни  і  закричали півні на горищах.

Б Тут кажуть уночі горять вогні болотні  чи  світяться корчі зотлілі до трухи.

В Зрідка тут пробіжить заєць  або  спиниться на кручі вовк.

Г В одну мить розсунувся простір  і  стали ближчими зорі.

Д На сизих луках скошено траву  і  літо буйне в береги ввійшло.

А Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Б Земля тремтить у млості і ронить пелюстки і невідомі гості злітаються в садки.

В Край неба на заході почорнів і незабаром посунуло важке громаддя хмар.

Г На добрий врожай не було надії і серце хліборобів проймала тривога.

Д Тут берези з вітрами шуміли в зелених гаях і над ставом схилялась гіллям молода яворина.

А Ну хто не грав його  і  хто не слухав?

Б Десь коні ржуть  і  глухо грають сурми.

В У полі сонце  і  в селі все залито гарячим сяйвом.

Г Без Слова немає обнови  і  часу мертвіє відлік.

Д Вже червоніють помідори  і  ходить осінь по траві.

А Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття.

Б Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

В Прилинув вітер і в тісній хатині він про весняну волю заспівав.

Г І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

Д Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

А На небі з хмар творилися темні хащі лісів  і  в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.

Б Тільки синиці посвистують  та  інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

В А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар  і  йде справжній тропічний дощ.

Г Де-не-де сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.

Д Уже вся долина й гори блищать вогнями  і  разом з димом із землі здіймається вгору і пісня.

А Народ що не знає своєї історії є народом сліпців.

Б Кохання яке боїться перешкод не є коханням.

В Усі вмирають та не всі по смерті вічністю живуть.

Г Набігли хмари задощило і вітер трохи посилився.

Д Від лісу тягло свіжим настоєм живиці  та  долітали лункі удари сокири.

А Лицемір це людина, яка вбила обох батьків і просить зглянутися над нею посилаючись на те, що вона сирота.

Б Лицемір — це людина, яка вбила обох батьків, і просить зглянутися над нею посилаючись на те, що вона сирота.

В Лицемір — це людина, яка вбила обох батьків, і просить зглянутися над нею, посилаючись на те, що вона сирота.

Г Лицемір — це людина, яка вбила обох батьків і просить зглянутися над нею, посилаючись, на те, що вона — сирота.

Д Лицемір — це людина, яка вбила обох батьків і просить зглянутися над нею, посилаючись на те, що вона сирота.

А Знову яблуні цвітуть  і  лунає знайомий мотив.

Б Вночі спадали хмари куряви  і  затихав Путивль.

В Знов зустріча земля годину літню  і  дерево пахучо зацвіта.

Г Під стріху вигнався соняшник  і  кручені паничі по ньому в’ються.

Д Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин  або  кущиться пахучий чебрець.

А 1

Б 2

В 3

Г 4

А 1

Б 2

В 3

Г 4

Д 5

А Тепло було й вишні цвіли рясно.

Б Заснули доли і полонина в тиші спить.

В Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Г Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

Д Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

А …підніматися вгору, кружляти.

Б …сонце заховалося за хмарами.

В …зненацька подув сильний вітер.

Г …люди поховалися у своїх домівках.

Д ...великі краплі дощу застукотіли по шибках.

А Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розляглася по хаті.

Б На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква.

В Проходять покоління по землі та кожне творчий слід свій залишає.

Г Зустрілись двоє пізно по зимі та вже на скронях паморозь зимова.

Д Чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум’ям згорю.

А Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Б Засип правду хоч золотом вона все одно випливе доверху.

В Афоризм має перевагу над романом його завжди дочитують.

Г Навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодом дише.

Д Немає щастя вічного є вічний бій за щастя для усіх.

А Прокотився грім з розгоном грають блискавок шаблі пахне морем і озоном від притихлої землі.

Б Дурень має велику перевагу над людиною освіченою він завжди задоволений собою.

В На віях заморожених коней заіскрилася паморозь під віями прикляклих вершників трималася ніч.

Г Весело бриніли набубнявілими гілками осокори задумливо погойдувала обважнілими косами береза.

Д А гуси знов ґелґочуть на озерах пахнуть медом плавні навесні.

А Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Б Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

В Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Г Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.

Д Квітує жито і ячмінь колос викидає.

А Гасло полум’я на заході дотлівали червоні хмарки.

Б Сміле слово то наші гармати світлі вчинки то наші мечі.

В Життя то стерняста нива не пройдеш ноги не вколовши.

Г Гули степи дзвенів у небі жайвір воли поволі одміряли дні.

Д Вечорами вже не співали під вербами дівчата не витинали гопака гармоністи.

А Лягло сонце за горою зірки засіяли.

Б Латаття ніжилось в озерах хитали ряску карасі.

В Небо скоро затяглося хмарами стало мрячити.

Г Така судьба усіх співців чудових їх тернами увінчує життя.

Д Сіла птаха білокрила на тополю сіло сонце понад вечір за поля.

А 1

Б 2

В 3

Г 4

А 1

Б 2

В 3

Г 4

Д 5

А 1

Б 2

В 3

Г 4

А подуває легкий вітерець.

Б у небі жодної хмаринки.

В море виграє хвилями.

Г вечір доволі холодний.

Д сади буяють ароматами.

А Дощ упав на жито будем краще жити.

Б І причувається десь пісня за горою лине.

В Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Г Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Д Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.