Розділові знаки в складному реченні

А Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Б Тут кажуть уночі горять вогні болотні та світяться корчі зотлілі до трухи.

В Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

Г Розсунувся простір і стали ближчими зорі.

А На небі з хмар творилися темні хащі лісів і в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.

Б Синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

В А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній дощ.

Г Уся долина й гори блищать вогнями і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня.

А Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

Б І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

В Над Дніпром клубочиться задуха і пахне в степу сизий деревій.

Г Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

А Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Б Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

В А вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

Г А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

А Тепло було й вишні цвіли рясно.

Б Заснули доли і полонина в тиші спить.

В Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Г Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

А Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

Б Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

В Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.

Г Квітує жито і ячмінь колос викидає.

А Олеся дивилася в степ де шуліки здіймалися над нивами де сонце золотило простори. 

Б Запала тиша у якій здається зріло очікування сплеску нової радості. 

В Здавалось, морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря піднесла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллять світ.

А Людям потрібне лиш те слово художника, яке чарує своїм багатством , яке бентежить влучністю вислову, яке здатне сколихнути і серце, і розум. 

Б Ну, звичайно, заснути не можна мені бо ти візьмеш і прийдеш до мене вві сні. 

В Незнайомка, мружачись, дивилась як двоє дітей дружно йдуть споришевим подвір’ям , як їхні худенькі постаті зникають, і показуються між білизною.

А Вдивляйся в світ і пам’ятай душа творця не переквітне.

Б Уже весна відсвяткувала свої вишневі весілля уже до літнього причалу пливе запліднена земля.

В Навколо була дивовижна осінь кольори мінилися якось непомітно для очей і з незбагненною гармонією.

Г Мокрі стомлені ми входимо в ліс бредемо струмком і вражено зупиняємося в розбурханій воді за галявиною веселка порозвішувала всі свої стрічки.

А Сонце йде повагом угору міняється колір степу трава струшує із себе срібно-золотисті намистинки роси.

Б Немає короля не може бути гри в шахи.

В Милується собою верболіз, укрившись молоденькими листочками-шабельками солов’ї співають пісні не підкоривши серце прозі.

Г Найпрекрасніша мати щаслива найсолодші кохані уста найчистіша душа незрадлива найскладніша людина проста

. Ліс темнів за яром і коли наблизились то помітили що зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло

Ліс темнів за яром, і коли наблизились то помітили що зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло

Ліс темнів за яром, і ,коли наблизились, то помітили що зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло

Ліс темнів за яром, і коли наблизились, то помітили ,що зблизька він світліший ,бо листя на березах та осиках жовтіло