Розділові знаки в складному реченні

А Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Б Тут кажуть уночі горять вогні болотні та світяться корчі зотлілі до трухи.

В Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

Г Розсунувся простір і стали ближчими зорі.

А На небі з хмар творилися темні хащі лісів і в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.

Б Синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

В А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній дощ.

Г Уся долина й гори блищать вогнями і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня.

А Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

Б І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

В Над Дніпром клубочиться задуха і пахне в степу сизий деревій.

Г Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

А Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Б Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

В А вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

Г А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

А Тепло було й вишні цвіли рясно.

Б Заснули доли і полонина в тиші спить.

В Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Г Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

А Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

Б Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

В Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.

Г Квітує жито і ячмінь колос викидає.

А Олеся дивилася в степ де шуліки здіймалися над нивами де сонце золотило простори. 

Б Запала тиша у якій здається зріло очікування сплеску нової радості. 

В Здавалось, морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря піднесла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллять світ.

А Людям потрібне лиш те слово художника, яке чарує своїм багатством , яке бентежить влучністю вислову, яке здатне сколихнути і серце, і розум. 

Б Ну, звичайно, заснути не можна мені бо ти візьмеш і прийдеш до мене вві сні. 

В Незнайомка, мружачись, дивилась як двоє дітей дружно йдуть споришевим подвір’ям , як їхні худенькі постаті зникають, і показуються між білизною.

А Вдивляйся в світ і пам’ятай душа творця не переквітне.

Б Уже весна відсвяткувала свої вишневі весілля уже до літнього причалу пливе запліднена земля.

В Навколо була дивовижна осінь кольори мінилися якось непомітно для очей і з незбагненною гармонією.

Г Мокрі стомлені ми входимо в ліс бредемо струмком і вражено зупиняємося в розбурханій воді за галявиною веселка порозвішувала всі свої стрічки.

А Двокрапка в безсполучниковому складному реченні ставиться, якщо частини виражають одночасність чи послідовність дій.

Б Двокрапка в безсполучниковому складному реченні ставиться, якщо друга частина доповнює, пояснює, розкриває зміст першої або вказує на причину того, про що йдеться в першій

В Двокрапка в безсполучниковому складному реченні ставиться, якщо перша частина вказує на час або умову того, про що йдеться в другій.

Г Двокрапка в безсполучниковому складному реченні ставиться, якщо частини його ускладнені своїми розділовими знаками.

А Сонце йде повагом угору міняється колір степу трава струшує із себе срібно-золотисті намистинки роси.

Б Немає короля не може бути гри в шахи.

В Милується собою верболіз, укрившись молоденькими листочками-шабельками солов’ї співають пісні не підкоривши серце прозі.

Г Найпрекрасніша мати щаслива найсолодші кохані уста найчистіша душа незрадлива найскладніша людина проста

Ліс темнів за яром і коли наблизились то помітили що зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло

Ліс темнів за яром, і коли наблизились то помітили що зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло

Ліс темнів за яром, і ,коли наблизились, то помітили що зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло

Ліс темнів за яром, і коли наблизились, то помітили ,що зблизька він світліший ,бо листя на березах та осиках жовтіло

А означальна

Б з'ясувальна

В обставинна умови

Г обставинна мети

Д обставинна ступеня та способу дії

А Над вечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

Б А речення - мов зоряний разок слів-намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно.

В Батько хай їде орать - його коні знають, а я піду гулять - мене гості чекають.

Г Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку: там набігли на річку високі коноплі й залили берег своїм гострим духом.

Д Стояла тиха й по-своєму хвилююча година: згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк, а внизу з-під кожного куща виповзав туман, тому здавалося, що над землею коливалися два неба.

А Зацвіли, забуяли вишні, забіліло кругом вночі і кантату весни одвічну замузичили знов дощі.

Б Птицю вабить рідний берег, і лишає вирій птиця, лиш дихне весна із півдня, лиш набруняться сади.

В Я пам'ятаю: сніг на землю падав і припадав до мерзлої землі, а батько вносив яблуко із саду, останнє, що сховалось у гіллі.

Г Як хочеться, щоб всі на світі люди не забули: ти усе ж людина.

Д Лось сподівався побачити схід сонця, і коли під його променями забронзовіли верхівки, то лось наче аж полегшав.

А Коли є і звичаї, і традиції, і пісні, то приймаєш їх як щось цілкам природне, а коли це зникає, то починаєш докопуватися до причин зникнення.

Б Дивись: де сонце умивалось, там стільки крапель золотих кульбабиних в траві зосталось, що й небо мружиться від них.

В Очі ніби з весен хмари: у них і подив вітру від того білоповеневого цвіту, що затоплює навесні цей підлісний масив міста, і якась сторожкість, яку можна побачити тільки в очах матері.

Г Я цілую щодня твоє небо зоряне, на твоєму плечі спить Мала Ведведиця, і, коли твоє серце десь в Австралії сердиться, в Україні у хмари злітають ворони.