Розділові знаки в складному реченні

Вітер і дощ. Ніч якої ніхто не забуде

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля

Несподівано ривок, і ми відриваємося від землі

Або не сокіл я, або, спалила мені неволя крила

Він був такий, що мило дивитися

Надворі стало темно, через те що небо заволокло чорною хмарою

Роби як слід, то й добре буде

Минула осінь, одвіяла хурделиця, настала бентежна пора рясту

Сонечко зійшло, і надворі почало вже темніти

На хвилину раптом стихли голоси, і спинились тіні

Лише гул від копит степом котився, та хліба шелестіли

Котра зараз година, і коли прибуде потяг?

Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак .... але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка).

Сумно .... й глухо! (П. Мирний).

Розжарене, червоне сонце низько спустилося .... багряним світлом грало на деревах (Леся Українка).

Несподіваний ривок ..... і ми відриваємося від землі (А. Шиян).

поєднує два однотипні речення

одночасність подій

послідовність подій

збіг сполучників

Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок);

Дніпро ще не зовсім звільнився від криги - проте навігація почалася;

Або не сокіл я - або спалила мені неволя крила (Леся Українка).

Сонечко зайшло і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький).

Сонечко зайшло .... і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький).

На хвилину раптом стихли голоси ..... і спинились тіні (Ю. Смолич).

Лише гул од копит степом котився ..... та хліба шелестіли (А. Головко)

Котра зараз година ..... і коли вже прибуде потяг?

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна а на долівці й по стінах розмалював чудні якісь виводи-узори.

Говорять думи і діброви говорять гори луг ріка говорять птиці вечорові розмова точиться струнка.

Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.

Небо прорізали вогняні стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вихор закрутився клубком і помчав у жита.

Спріває Маланці колос сміється лука ранніми росами дзвоном коси кличуть

городи синім листом тучна земля диха на неї теплом.

Весла прибрали човен поволі плив за течією.

Весною повіва, земля квіточки викида, буяє травка молода, все мертве ожива.

Із-за лісу випливає місяць і оживають срібні вінки на Черемоші, озеречко і земля.

Я люблю дивитись як гаї синіють, як пташки співають, – слухати люблю.

Зацвіли в саду гвоздики, осінь тільки починається.

Бачу здалека, хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

другому

третьому

четвертому

п’ятому

Завжди будуть питання, на які людство, вочевидь, відповіді не знайде ніколи.

Першим розповів європейцям про Єгипет мандрівник та історик Геродот.

За дорученням Київської археографічної комісії Шевченко робив замальовки пам’яток.

Письменник розповідає про внутрішній світ Івана Дідуха й чому він емігрує.