Кома в складному реченні

Удосвіта знову загули сосни і закричали півні.

Тут уночі горять вогні і світяться зорі.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Вранці дощ пройшов і все навколо зазеленіло.

Чи то солов'ї защебетали чи капали роси?

Так багато записалося в поети і так мало поетів!

Щастя твоє летить і радість твоя розгорнула крила.

І серцю дано не бідніти і думам дано не всихать.

Коли вже ти глянеш правді у вічі і як довго ще терпіти нам брехню?

Сьогодні полум’яний захід сонця та дощові хмари над ним.  

У високосний рік лютий має зайвий день і «кінцеволютневі» іменинники нарешті святкують день народження.

Час летів немов на крилах і мов сон життя минало.

Пройшла гроза і ніч промчала

Тільки наполегливі досягають успіху й завзяті підкорюють вершини.

Як кажуть вовки ситі й кози цілі.

Здавалося  студенти оволоділи практичними навичками і керівники масмедіа задоволені майбутніми фахівцями.

Здавалося і студенти оволоділи практичними навичками і керівники масмедіа задоволені майбутніми фахівцями.

Під час занять улюбленою справою час летить непомітно й проблеми здаються не важкими.

На столі лежали рум’яні яблука й стояло горнятко кави.

Коли відбудеться концерт та о котрій годині він розпочнеться?

Набігли хмари задощило і вітер трохи посилився.

Усі вмирають та не всі по смерті вічністю живуть.

 Хай швидше настане весна й дерева заквітують буйним цвітом!

Який захопливий фільм і яка майстерна гра акторів!

1

2

3

4

 Розкішні чорнобривці й високі мальви.

Поволі холодніє і легенько сніжить. 

Довкола будиночків цвів бузок і на білі стіни падала прозора тінь від листя

Мабуть батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася

Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді

Здавалося І вітер тут чорний і дощ ллється з неба чорний, як смола 

Коли ж одчинили вікно світло впало на ціле море напружених схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога

Розвиднілось і в повітрі помітно потеплішало

Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! 

Лише одна мить і схід розпише в сліпучі барви небосхил 

Ми то з надсадним виттям мотора пнулись угору то повільно спускаючись їхали вниз і чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку а потім з правого.

Дощ нарешті припинився і лагідне сонечко знову засяяло

На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні.

Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?

Сонечко зайшло і надворі почало вже темніти. 

Ця розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак і миритись брати назад свої слова у мене не було бажання.

Буйним цвітом липи зацвіли навколо і каштан крислатий розпустив гілки.

Десь коні іржуть і глухо грають сурми.

Сім год мак не родив і голоду не було.