Розділові знаки в складному реченні

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

Срібно-холодні роси слалися і дикі кози стрункі й полохливі виходили пастись на полянку.

Над річкою прошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе комарине гудіння.

Яблука налляті холодним соком світяться і їх видно здалеку.

А полуниці довкола в рясній росі і роса на них крапеляста, велика, мов полуниці.

Незабаром з обох боків звелися справді круті, розмиті береги, з яких соковитими жилами звисало у воду й гуло від найменшого дотику міцне берестове коріння.

На вулицях мало людей і тільки вантажні машини мчать до греблі й шлюзу.

Частіше задувають вітри з півночі, і сива трава на солончаках біжить, як вода.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутинку на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса.

Крім цмину піскового на Україні ще поширений цмин щитоносний, який росте на приморських пісках Азовського та Чорного морів і цмин запашний.

До цього патефона зосталось одна-дві голки, які весь час треба було заточувати, і кілька надщерблених платівок.

Зрештою вона знайшла в скрині те що шукала і, хутенько поскладавши зжужмане своє багатство, зачинила віко.

Не знаю як би склалася моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.

 На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

 Замовкніть усі великий час прийшов. 

 Знаю з попелу сходять квіти.

Настане ніч  тобі насниться недремний сад в цвіту, в зірках. 

Сонце зійде лід розтане.

Знай одно не каюсь я не плачу.

Летять і квилять в небі журавлі цвітуть сади пшениця колоситься.

 Не вродив мак пробудемо й так.

Переконаний краса врятує світ.

Пам’ятай читати корисно.

Важко в навчанні легко в труді.

Срібно бриніло чаїне крило біле вітрило за обрій манило.

Тільки вітер слово скаже - забринить пшениця.

Подивлюсь на стежину: побачиться матері слід.

Принишкло зомліле море: схилились над морем гори і слухали наші кроки.

Ось послухай; десь за гаєм соловей заплакав враз.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалося пташине життя.

Чи то мені здається чи то справді свист тихшає?

Всім серцем любіть Україну свою і вічні ми будемо з нею!

Людина іде по рідних вулиця де пройшло її дитинство де буяла молодість де проходили найкращі роки життя. 

І тільки так на світі треба жить хоч як би важко не було щоденно за горе ближніх серце хай болить допомагай і немічним і темним.

Тамую своє дихання часте й за димом бачу угорі рядком летять лелеки що приносять щастя і піт з чола стираю рукавом.

Книги морська глибина хто в них пірне аж до дна той хоч і труду мав досить дивнії перли виносить.

[  ], [  ], і [  ], ( що ).

[  ], (з ким), і [  ], (що ).

[  ], і [  ], (що ).

[  ], (що ), і (  ).

але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.

і луна йшла від тих звуків.

незважаючи на те, що ніхто не відчиняв.

щоб хтось відчинив.