Контрольна робота "Пунктуаційна норма"

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

Це місто прекрасне як усмішка долі.

Руки зробилися як лід.

Дівчина мов пісня.

Максим почервонів як рак.

Двічі по два чотири.

Мої слова не зброя а ридання. 

Душа моя пустка холодна й німа.

Ці квіти спогади про світлі дні.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме щука, лин, лящ, сом.

Море й озеро, синій берег і широкий степ - усе залите гарячим маревом.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

1В,2А,3Д,4Г

1Б,2А,3Д,4Г

1Б,2А,3Г,4Д 

1Б,2Д,3В,4Г

Як море, в долині хвилюється хліб, налитий снагою землі, здається, по ньому проплисти могли б великі морські кораблі.

 І вже коли ти похитнувсь у слові, вважай, що похитнувся у собі.

Ну, було, спливло й нема.

Ти явилась мені - і здалося, що світ помолодшав навколо на тисячу літ.

Хто ти, мрія чи сон?

Слово! Як воно потрібне дитині кожної хвилини...

Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках.

Мріє, наче сніг здалека, ночі літньої блакить.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив!

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову нашого народу.

Широкий, Дніпре мій, з тобою ми в розлуці!

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Оксана довго мовчала проте несподівано заговорила голосно, емоційно, переконливо.

Хоч сонце повільно котилося за обрій проте додому йти не хотілося.

Народу були зав'язані очі, а він проте мріяв про волю.

Людина я молода проте як стверджують друзі досвідчена.

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

  ... зігрійте мою душу охололу.

Саме ... відбивались у вікнах.

Сьогодні ранок ще холодний а втім надій на теплий день не полишаю.

А може щастя вже шукати нам не треба? Воно навколо нас.

Сорок літ спливло за видноколом а здається ніби ще й не жив.

Відступати нам по-перше пізно а по-друге немає підстав.

Ніч за вікном та ре хочеться спати.

Мати дивилася на своїх дітей і її серце раділо.

У нас батьки безстрашні й невпокорені і матері посивіли від соіз.

Козацьке онце високо піднялось угору й зорі срібносяйно вкрили небо.

Срібен дощик проливається іскристо й веселка обіймає небокрай.

1А 2Б 3В 4Г

1Д 2Б 3А 4В

1Б 2Г 3Д 4В

1Б 2Г 3В 4Д

Багато струмків народжується тут, високо в горах, де росами опалдають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Хоч навколо, за тином ліс жовтів і мінився осінніми фарбами, але хміль іще буйно зеленів.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Десь недалеко вдарив грім і луна гуділа, котилася глухо, грізно, ловго.

Далекі дзвони гуділи в ясному повітрі глухо й мелодійно і, здавалося, що дзвенить золото сонця.

Від нас до лісу недалеко і я забігаю туди часто й тайком.

Коли я он там, на вершку гори або в глибині лісу спинюся нерухомо, то мені здається, що не маю додому вертати.

Там я співаю з полохливими пташками навперейми, любуючись власним голосом, як він далеко лісом лунає і, ніби дзвенить.

Щоб пізнати людину, потрібно її полюбити.

Там, де ти колись ішла, диво-стежка зацвіла.

"Роби добро, - мені казала мати. - і чисту совість не віддай за шмати".

Мені відкрилась істина печальна : життя зникає, як ріка Почайна.