Самостійна робота "Однорідні члени речення"

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Мене весь час то палило, то морозило.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Копита відбивали чіткий ритм, і, збуджений тим ритмом, він навмисне прискорював біг.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

Повітря пахне полуницями та дощем. 

Люблю читати детективи і фентезі. 

Про це говорять усі лікарі та стоматологи. 

 Дерева і трави вітають весну

«Всякому місту — звичай і права» 

«Наталка Полтавка» 

 «Бджола та Шершень»

«Молюсь і вірю» 

 присудок 

означення 

додаток

обставина 

підмет 

без сполучників

змішаним способом

за допомогою сполучників