Складне речення

Хай наше слово не вмирає…і наша правда хай живе!

Шугає вітер…а сніжні зорі все мені цілують чоло гаряче.

Хвилина ще … і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Реве Дніпро…й лани широкополі медами пахнуть.

Ні повітря не ворухнеться…ні пташка не защебече.

В орача руки чорні …та хліб білий.

Остап із Соломією сіли під вербою… але їм не говорилося.

А жайвір щебече… а сивий будяк сохне.

За селом шелестіли хліба … і пахло полином.

Я дивлюся на небо … й небо затихає в коливанні.

Осінь сумна… та весело жити.

Чи то праця задавила молодую силу… чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила?

Ні повітря не ворухнеться…ні пташка не защебече..

Зима невелика… та в неї рот великий.

Що таке присудок… і чим він виражається?

Заснули верби на облозі … і вітер задрімав.

Уже й череда пройшла… і тільки шляхом плугавились дві корови, одбившись од череди.

Весь час я думаю про тебе … й мені ти найдорожча у світі.

Зараз над степом пройде дощ … і вдарить грім.

Посріблені ліси окуталися тінню…а небосхил горить і віти золотить. 

Дощик перестав, і все навколо посвіжішало заблищало.

Дощик перестав, і все навколо посвіжішало, заблищало.

Дощик перестав і все навколо посвіжішало, заблищало.

Дощик перестав – і все навколо посвіжішало заблищало.

Дощик перестав – і все навколо посвіжішало, заблищало. 

Моя любове! Я перед тобою.

Життя — це божевільне ралі.

Поезія — це завжди неповторність… .

Страждання наше чисте і терпляче.

Має людина в собі такий живчик - бажання робити добро.

На думку В. Стуса, переставши бути собою, поет втрачає й себе самого.

Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій для нас одкрила.

Синочку мій, ти ж мами не гніви і не збавляй їй літа молодії.

По синіх водах небес плив місяць.

Стежечка вив'юнилася до велетенського кряжистого дуба на чистій галяві.

Рід князів Острозьких був відомий з давніх-давен.

Уже стояла пополудня пора.

1б, 2в, 3г

1в, 2а, 3г

1г, 2а, 3б

1а, 2г, 3б

 Хто не знає грабельок звичайних з родини геранієвих?

Темна ніч сповила спорожніле місто

Багато слів написано пером.

 Вороний не вагається, скаче прямо на Всеволода

Стежка вузенька.

Цілий каскад водоспадів можна побачити на річках Пістинці, Яремчі .

Високе синє небо в лісі здавалося ще дальшим і недоступнішим.

Наша історія — це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем (М. Горинь).

Ранок.

Світає.   

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

За одного битого двох небитих дають.    

безособове

називне

неозначено-особове   

означено-особове

безособове  

називне

неозначено-особове    

означено-особове

Без діла слабіє сила.   

Держи язик за зубами.

Усяка порада добра тільки до часу.      

Дурний язик – голові не приятель.

безособове  

означено-особове

неозначено-особове 

називне

означено-особове

безособове

узагальнено-особове

неозначено-особове

У садку поміж деревами кучугури.

Батьків не вибирають.

Сосни високі, серпень, спека.

Люди - як кораблі.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку

означенням

обставиною

присудком

додатком

Забуваючи зайве глибше пізнаєш необхідне.

Із садка виходимо повільно й тихо крадучись.

Горітимуть свічки весняних журавлів перетинаючи наскісно небо.

Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

Від козаччини до Чорнобиля - усе українське життя стає епосом.

Весна - художник дуже знаменитий.

Нашу індивідуальність створює пам'ять.

Митець - створіння примхливе й складне.

Жваво, з козацькою енергією заходився Семен ставити хату.

Мій брат став дизайнером.

Сократ почав промовляти знову.

Ми почали співати в один момент.

присудок

підмет

обставина

непрямий додаток

серед яких круглий срібний красень.

а хвилі моря мерехтять блискітками.

ніби казковий чарівний килим.

завтра буде сонячна днина.

Твоє життя - то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Десятки шкіл почали навчальний рік у нових приміщеннях.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги й від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.