Тире між підметом і присудком

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

Мова зайшла про поему «Ave Maria» охтирську книгу Багряного.

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

От вони ці горожани!

присудком

означенням

додатком

обставиною

Ніхто з присутніх не згадував сумних історій, бо це трапезування мало очистити всіх і об’єднати.

Орда просувалась і просувалась, вона хотіла накрити чорними крилами Україну.

Він пострибає і, розуміється, злякається й почне плакати.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Не будь тією людиною що догори щетиною

Думай не думай а вище себе не плигнеш.

Не міряй всіх на свій аршин.

На гривеник покупки а на карбованець крику.

Небо над дорогою синій кришталь.

Двері скрипнули в тиші сумовито й самітно.

Хтось із старших почав співати.

На обличчі вродливім очі в задумі.

Від широкого Дону холодний вітер віяв.

Мистецтво найкращий педагог.

Говорити річ нудна.

 Вірний приятель то найбільший скарб.

То кремень, а не чоловік.

Хліб усьому голова.

Двічі по два чотири

Мої слова не зброя, а ридання.

Душа моя пустка холодна й німа.

Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

1-б, 2-в, 3-а;

1-а, 2-б, 3-в;

1-в, 2-б, 3-а;

1-а, 2-в, 3-б.

Грати словом долею грати.

Душа не свита не одягнеш другу.

Щастя це трикутник а в нім три боки віра надія любов.

Найбільш гірка отрута нашого морального буття безнадійність.

Ти мій жорстокий лиходій мій дикий поклик цілоденний.

Це ж велика дурість хотіти говорити а не хотіти бути зрозумілим.

Пристрасть це натхнення тіла а кохання це натхнення душі.

Поет пророк поет новатор і вільний мучень життьовий.