Синтаксична норма

через сім днів

три олівці

вибачити мене

навчатися музики

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць

Дорога має свої закони,і ми їм підвладні

Сонце усміхається,посилаючи нам своє проміння

Степ особливо чарівний тієї пори,коли жита половіють

Почали шукати деркачі,перепел,бугай,ще якась птиця

Якось восени я йшов полями і побачив на великому лузі багато лелек

Вода,яка скоро збігає,отрути не лишає

Якось ішов тим степом козак- нетяга,побачив бандуру,узяв до рук та й заграв пісню- думу.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера

Вузенька вуличка.Стіна,повита хмелем

У синіх відрах листя лопушине

За вікном жоржини й чорнобривці

Незнятий кадр незіграної долі

За одного небиттго двох битих дають

Благословляю і люблю твоє чоло двадцятивесне

Завіяло,заговорило снігом у полі

Спинись,мить,зіграй сонату вічну!

Держи кишеню й уста замкненими

Немає пісні без любові

Правда неправду перетягне

Криши,ламай,трощи стереотипи

Чіпчину хату опечатали,забили

У повітрі стало тепліше і світліше

Слухай кожного,але не з кожним говори

на заводі ,,Арсенал''

біля аеропорту ,,Бориспіль''

на планеті ,,Плутон''

біля міста Херсон

Настала ніч

Сурмлять у ріг чотири вітри в полі

Ліс шумить

Минуло чотири хвилини

Книга - морська (глибина)

(Любить) свій край - це для народу жити

Жити - значить ( (боротись)

Дівчинка розгорнула (пиріжки)

Погідне блакитне небо дихало на землю теплом

Я ніколи не шукав свого щастя під чужим небом

Сонце пресвятеє на землю радість принесло

Тиском топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку від дверей

як і очікуваного декілька днів сонця

хоча за прогнозом й обіцяли

проте клекотав сильний прибій

штиль радував матерів з дітьми

Запрягайте коні в гори,коні воронії,та й поїдем доганяти літа молодії.

Темне небо лежало,і хмара ходила навкісна,та шуміли тополі.

Була я щаслива,та терном поросла моя дорога до того щастя.

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Почали шукати деркачі,перепел,бугай,ще якась птиця.

Якось восени я йшов полем і побачив на великому лузі багато лелек.

Найбільше для людини щастя - бути правдивим і до кінця сповідувати свої ідеали

Вода,яка скоро збігає,отрути не лишає.

Пригадаймо види ділових паперів.

Згадаймо нашого незабутнього Тараса Григоровича Шевченка!

Як і коли народжувалася в людини любов до хліба?

На Тернопільщині росте чимало дерев- довгожителів.

На Великдень перший раз зозуля закує.

На річку налягала ніч - суха й тепла,як перед грозою.

Подивіться на рай тихий,на свою країну,полюбите щирим серцем велику руїну.

Як гарно бджолам тут на просторах,у білому квітучому царстві!

Книга - морська (глибина).

(Любить )свій край - це для народу жити.

Жити - значить (боротись).

Дівчинка розгорнула пиріжки.

Над морем мріли (білі )вітрила.

Праця (чорна) - хліб( білий).

Робота (дурних )любить.

Дарма,що (малий),а й старого навчить.

Читаючи (підручник,)робіть нотатки.

Дощ( у жнива )- як п'яте колесо до воза.

Хто (на морозі )не бував,той лиха не видав.

Ніч ховала( зорі) у голубінь свого крила.

Бурлака завернули в (яр на відпочинок.)

Ми (в грозах )радісно зростали,щоб у дні ці сонячні прийти.

(До вечора) вони не розмовляли між собою.

(Подекуди )виднілися сірі латки талого снігу.

Павутиння обснувало ( тополі,верби,стяжки,тини).

Пахло ( пилом,точками,бензином).

Я ( живу,і борюся,і творю ) для людей.

Пенсне поблискувало то (тепло,то суворо.)