Синтаксис

Стояла друга половина літа, коли наш загін вирушив у похід.

Калина - одвічний символ України.

За мною і мати ступила у двір.

Тихий сон стуляє вії, розігнавши давні мрії.

Надворі хурделить, замітає дорогу.

Тиха, безвітряна ніч.

У маленькому дворі росте багато яскравих квітів.

Птахи пролетіли через море і принесли нам на крилах весну.

Любі друзі, в труді творіть красу життя.

Словом, як постелиш - так і виспишся.

Дідусь посміхнувся і сказав, що за одного вченого дають десять невчених.

На щастя, пожежу погасили швидко.

Син у захопленні спитав у матері: "Звідки взялися ці квіти у нашому саду?"

Жінка спитала, чого він мовчить.

"Гарно і затишно на серці стало", стиха мовив хлопчик.

"Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. - Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе квітами.

Диво.

Живи так, щоб твої друзі не стали ворогами, а недруги перетворилися на друзів.

Поет розчулився до сліз.

Культурний осередок.

Ген-ген звабно на луках синіють озера.

Розсипаючи срібний дзвін, шпарко промчали коні.

Михайле, позич олівця, бо мій не функціонує.

Тямлю, як нині: малим ще хлопчиною в мамині пісні заслуховувавсь я.

"Просили вас на вечерю батько й мати, і я вас прошу. Будьте здорові з Святим вечором!"

А де ж Василько, поспитав він згодом.

Олена заголосила: "Господи!"

"Всі люди весело зустрічають велике свято! " - раділа Оленка.

як частина речення

як пряма мова

наводиться неповністю

як епіграф

як частина речення

як пряма мова

наводиться неповністю

як епіграф

як частина речення

як пряма мова

наводиться неповністю

як епіграф