Синтаксис, пунктуація

А Найменш досконалий

Б Упродовж століття

В Співати дифірамби

Г Те оповідання

Д Будемо сіяти

Шкода даремно згаяного часу.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

А По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Б Навколо запахло чебрецем і м᾽ятою.

В Напечемо солодкої цибулі, з підчеревини нашкваримо шкварок.

Г Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Д Батьківщину і матір не вибирають.

Людське життя…

З усіх утрат утрата часу найважча.

Судженого конем не об’їдеш.

І жити спішити треба…

Лови летючу мить життя.

Брехнею далеко не заїдеш.

Для мене без тебе і життя нема.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.кажіть односкладне означено-особове речення

Любіть Україну, як сонце любіть...

Місто робітників, славне, величне, молоде душею...

А. На шкільному подвір’ї враз здійметься гамір і почнеться новий навчальний рік.

Б. Люди працювали невпинно і вже перестали хвилюватися  через татар та на недолю нарікати.

В. Тепер знову Тарас почав думати і складати різні плани на майбутнє.

Г. Відчинились ворота і сотні в’їхали в степ.

А залишивши на ній неприкриті плями.

Б дарма що була середина жовтня.

В а вечір видався дивовижно теплим.

Г і перетворив галявину на строкатий візерунок.

Ми все життя утікаємо від печалі та горя, як утікають хвилі від штормового моря.

Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю.

Пам`ять могла б убити нас, якби не мала рятівної властивості забувати.

Не боїться любов розлуки, не дається печалі в руки, хоч за те не дають медалі.

А Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Б Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

В Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає

Г Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві. 

А

Щоб оглянути якнайбільше пам’ятних місць Харкова, заздалегідь знайдіть та ознайомтеся з переліком екскурсій.

Б

Під’їхавши до Кам’янця, ми побачили обриси середньовічного міста й почули шум сучасної автостради.

В

У кожному екскурсійному бюро Львова з гостями міста працюють досвідчені та комунікабельні гіди.

Г

Екскурсоводи розкажуть про музеї Переяслава-Хмельницького німецькою, польською та іспанською мовами.

Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка.

Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжнішав.

До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

 Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

В мене була лиш мати та був іще сивий дід.

Дідусь мов живий і здоровий і ніби немає війни.

Бур'ян глушив жоржини біля хати і в генах щось взялося за косу.

Знову нам з далини поїзди прокричать і простукають швидко колеса.

Тепло було й вишні цвіли рясно

Заснули доли й полонина в тиші спить

Чи то мій сон чи просто магія чола

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку

Знов яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив

Уночі спадали хмари куряви і затихав Путивль

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в'ються

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полн або кущиться пахучий чебрець

Я вірю в ті чари, я вірю в ту силу бо серцем їх почуваю.

Хоч, не рідний син Ярема, а щира дитина.

І слухайте ж щоб дітям розказати, щоб і діти знали.

Солодко слухати йому цю одвічну музику степу, що її ні на яких інших планетах не буде.

Очі в нього були великі, безбарвні й сердиті.

Валентин не міг всидіти на місці.

Дніпро у величній темряві здавався особливо могутнім.     

Вночі вже осінь глянула до двору.

Тут землі щедрі.

Тільки Слово пам’яті спасенність

Літній луг як різнобарвний килим

Слово не горобець.

означенням

обставиною

присудком

додатком

Тут під кронами білих розпашілих каштанів причаїлися наші літа.

У полі між козацькими могилами мій Дон Кіхот шукає вітряка.

Улітку на берегах Чорного моря чайки розкошують.

Яка зараз в атомний вік може бути любов?

Забуваючи зайве глибше пізнаєш необхідне.

Із садка виходимо повільно й тихо крадучись.

Горітимуть свічки весняних журавлів перетинаючи наскісно небо.

Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

Хмари завирували, закипіли рушили вперед опускаючись усе

нижче.

Дарина вийшла з хати, але, поминувши будинок, попрямувала

в сад.

Наблизившись до церковної садиби молодший парубок відбіг

від гурту.

 Отак живе собі село, притулившись,попід горою край затоки

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Гаряче пахнуть, насичені сонцем трави.

Через двадцять років після смерті Т.Шевченка музей, створений на Чернечій горі, гостинно відчинив двері для перших відвідувачів.

Солодко пахло, втоптаним у землю, набубнявілим житом.

Від козаччини до Чорнобиля - усе українське життя стає епосом.

Весна - художник дуже знаменитий.

Нашу індивідуальність створює пам'ять.

Митець - створіння примхливе й складне.

Сльзи гарячими солоними струмками побігли по щоках дівчини.

Холодний вітер різкими голками впивався в обличчя.

вітер тихо гойдає засніжені квітами віти.

Старий віл не піде на ріллю.

Жваво, з козацькою енергією заходився Семен ставити хату.

Мій брат став дизайнером.

Сократ почав промовляти знову.

Ми почали співати в один момент.

Гасне заграва і багряний відблиск на снігу згасає.

Природа позбавлена тепла і сонця готувалася до зимового спочинку.

Скрізь снігові замети а на деревах де-не-де рум’яні яблука пломеніють.

Пустка була навколо і все було незнайоме.

А екскурсоводом було наведено невідомі факти про неї.

Б усі експонати вразили нас своїм різноманіттям.

В уважно слухайте гіда, робіть короткі записи.

Г наші знання з історії були дуже доречними.

Д це чудова можливість поринути в минуле.

Я люблю, як , буває, осінню пахне яблуками в хаті.

Зблиснула у світлі фар течія річки, що сонно перекочує хвилі й молочно спалахує в темряві.

Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева.

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут. (М. Коцюбинський)

Ще високо над обрієм стояло сонце, коли гребці закінчили згрібати сіно. (Ю. Збанацький)

На серці було так легко, як часом у малої дитини гарного погідного ранку. (М. Коцюбинський)

Пташки, що влітку так співали, ірй вже поодлітали. (Є.Гребінка)

На небі тремтіли ще досвітні зорі, коли зимовий ранок засівав над землею срібним снігом.

Коли сонце золотим чкрвінцем викотилось на блакитний поділ, чари ночі разом розтанули.

Коли б у людства не було фантазій, було б стократ на світі легше жить.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Слова то наші гармати.

Сім і три десять.

Життя прожити не поле перейти.

Озеро як море.

присудок

підмет

обставина

непрямий додаток

Ці предмети в кімнаті будять у мені давні спогади.

Учитель мусить вчитися все життя.

Як на мене, я стала зовсім іншою.

Класн керівники схильні проповідувати на виховних годинах.

серед яких круглий срібний красень.

а хвилі моря мерехтять блискітками.

ніби казковий чарівний килим.

завтра буде сонячна днина.

А) кома між однорідними членами речення;

Б) кома при відокремлених членах речення;

В) кома при уточнюючих, пояснювальних та приєднувальних членах речення;

Г) кома при порівняльних зворотах;

Падуть листки пожовклі і червоні і тихо плинуть по холоднім лоні туди, куди і молодість пішла.

Сьогодні сонце випросило в осені ще один погожий день, і він не знав, куди йому занести бабине літо.

І серцю не дано бідніти, і думам не дано всихать.

Жаль мені незібраних плодів, тих, що не зустрінуться з устами,жаль не струшених з душі солодких слів, що не стали кладкою між нами.

Ми все життя утікаємо від печалі та горя, як утікають хвилі від штормового моря.

Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю.

Пам`ять могла б убити нас, якби не мала рятівної властивості забувати.

Не боїться любов розлуки, не дається печалі в руки, хоч за те не дають медалі.

А На території парку не можна розпалювати багаття й викидати сміття.

Б У музеї просимо залишити зайві речі в гардеробі й одягнути чохли на взуття

В У громадському транспорті не притуляйтеся до дверей і тримайтеся за поручні.

Г На стоянці дозволено паркувати автівки й залишати скутери й велосипеди.

Д У супермаркеті суворо заборонено саджати й катати дітей у візках для покупок.

А коми 1, 6 – перед підрядними частинами складного речення

Б коми 2, 3 – при однорідних членах речення

В двокрапка 4 – при узагальнювальному слові

Г кома 5 – при вставному слові

Д кома 7 – при відокремленому означенні

Вечір був тихий.

Обличчя стало мов камінь.

 І зозуля кувати перестала.

Тато просить зачекати.

Хлопчик намагався заснути.

Кожен з нас став переможцем.

Менеджер попросив допомогти.

Мабуть, доведеться прикусити язика.

Пара коней почала повертати.

Сім тижнів, увімкнути світло, стигла вишня.

Щаслива доля, світлі мрії, учень відповідав.

Заспівав пісню, прочитала казку, сіли за парти.

Заговорити бадьоро, йти далеко, зустрілися з другом.

Керуючи колективом, табун коней, більшість не прийдуть.

Висячи під стелею, відпочиваючи на курорті, золоте проміння.

Квітнучи навесні, говорити лагідно, співала дзвінко.

Багато значить, розплющив очі, напоєний соками.

Твоє життя - то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Десятки шкіл почали навчальний рік у нових приміщеннях.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги й від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Ми нічого спинити не в силі

Сідати за стайню збирається сонце

Брехати - себе дурити

Стати хліборобом мені радили з дитинства