Синтаксис. Пунктуація. Просте речення. Двоскладне речення. Односкладні речення

наперекір волі, швидко прочитаний, турбуватися про брата

у присмерках ночі, дуже швидко, до п’ятої ранку

знайдена книжка, не тільки сумління, промінь сонця

будуть читати, мрія про літо, найбільш успішний

проводити відповідно до положення

агент у справах продажу

усе добре обміркувати

мандрувати місцями Європи

спробувати перейти рубікон

навколо нового корпусу

найбільш продуктивна праця

засвоїти новий матеріал

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Грудневі дерева стоять голі.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Життя стає радістю для кожного у рідному краї.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

Любі дерева, справжня весна ще далеко, ще за горами, за морями.

Увечері стало хмаритись, тому смеркало швидко.

Перед весною зачудовано стоять дерева, затих вечір, спинилася хмарина.

Весна, коли сонце тече по деревах, по будинках, по рамах вікон.

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Народилося літо з дощів і снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Мати жде і поглядом далеким шукає битий, посивілий шлях.

Ще сонячні промені сплять.

Не все побачить можна і забути.

Сусіди почали бити тривогу.

Сміливі завжди мають щастя.

Поети — вічні перехожі.

У високості — блакить.

Старі дуби, спасибі вам за осінь!

Краплини перші вдарили об шибку.

Кожен день життя — то неповторна мить на вічному шляхудо щастя і свободи.

В осінній млі така прозора мить минулих днів, розстріляних шрапнеллю.

Ніколи не шукайте щастя під чужим небом.

І сниться їй, бджолі, цариця — Велика Спека Степова.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

Твої спогади світлі, але щемливі.

За вікнами жоржини й чорнобривці.

Бережи честь змолоду.

Ночвами моря не перепливеш.

Поспішайте творити добро!

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль.

Правди не сховаєш.

З двох бід вибирають меншу.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда неправду перетягне.

Немає пісні без любові.

Держи кишеню і уста замкненими.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Батьківщину і матір не вибирають.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.