Синтаксис . Самостійна робота

Над книгою людства схиляю чоло...

Дихання гір було чути.

Не родися красна, а родися щасна.

У розквітлих келихах тюльпанів ти дарував мені любов.

Таємничість раннього ранку оповила чумаків своїми чарами.

Справа і зліва віяло свіжістю і ароматом води.

Хочу слухать забуті пісні.

Вчителя і дерево пізнають з плодів.

Ніч темна.

На небі сонце.

Пахне травою.

Місячна ніч.

А від городу потягнуло кропом.

Як дбаємо, так і маємо.

Семена викликали до князя в палац і наказали чекати.

Козацька школа, крита очеретом.

Пливемо назустріч сонцю.

А від городу потягнуло кропом.

Як дбаємо, так і маємо.

Семена викликали до князя в палац і наказали чекати.

Козацька школа, крита очеретом.

Пливемо назустріч сонцю.

Сідай. Спочинь з дороги, брате.

Темні скелі виглядали понуро, а море лежало внизу під сірою поволокою сну.

Мело, крутило, скаженіло, огортаючи присмерком весь край.

В зелене Журавлине летять журавлі, а лебеді - у Лебедин.

У залі затишно.

Усе можна зрозуміти.

Надворі темніє.

Багато людей урятовано.

Мені поталанило.

однорідними додатками

однорідними підметами

однорідними означеннями

підмет

додаток

означення

заважаєш

спати

заважаєш спати

підмет

присудок

додаток

Життя прожити - не поле перейти.

Почали навідувати онуки бабусю все частіше.

Життя у неї було дивне-предивне.

відокремлене означення 

 відокремлений додаток

відокремлена уточнююча обставина

відокремлена прикладка

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали. 

відокремлене означення

відокремлена обставина    

відокремлена прикладка

відокремлений уточнюючий додаток

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг. 

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку. 

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

 Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом.   

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

означенням

додатком

обставиною

Петрусь з Павлом будуть учитися.

Половина класу почала сміятися.

Ми з тобою будемо працювати.

Маринка вчасно закінчила розмовляти.

Бити байдики - улюблена справа ледарів.

Шлях Чумацький теплою стежиною вертає нас в історію назад.

Найдорожча пісня недоспівана.

"Добрий ранок!" пронеслося дзвінко шкільним коридором.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною, і зоря у небі скоро спалахне.

.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною, і зоря у небі скоро спалахне.

.

Ще й до жнив не дожив, ані жита не жав.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною, і зоря у небі скоро спалахне.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною ,і зоря у небі скоро спалахне.

Ще й до жнив не дожив, ані жита не жав.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось.

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Чим далі троянці просувались до центру, тим трудніше їхалось.

Нагріта сонцем земля парувала, так що хліборобське серце щеміло від радості.

Не можна любити народів других, якщо ти не любиш Вкраїну.

Хай які б нас не кликали далі, перед нами єдина мета.