Синтаксис.Односкладні речення. Неповні речення.(Повторення вивченого у 8-му класі)

Односкладне речення є неповним.

В односкладному називному реченні не повинно бути обставини.

Є два різновиди односкладних речень: означено - особові та називні.

В неозначено - особовому реченні немає підмета і його не можливо відтворити.

Надворі було вітряно.

Не поспішай, світанку, не поспішай, не розплющуй віти золотаві.

Хмарна завіса замість неба.

Добре діло говори сміло.

Тримай голову в холоді, живіт - у голоді, а ноги - в теплі.

Під серцем аж вогнем пекло, під груди підпирало.

Після вечері одразу полягали спати.

Зустрічний вітер навіть вороні заважає.

Людей питай, а свій розум май.

Пахне талим снігом і теплим дощем.

У лікувальну силу липового цвіту вірили з давніх-давен.

Полюють зайців по-різному.

Вечорами околицю п'янили пахощі м'яти.

Підношу вам блакитну чашу неба, по вінця сповнену гарячим небом.

Світлая, дивная ніч.

Було нам важко. Було нам зле.

Шукай вітру в полі.

Зима. Криниця. Стук обмерзлого відра.

Йому тут було радісно і добре.

Гарна зима в лісі!

Глибокі борозни літ.

Пронизливий вітер, таксі, шурхотіння...

Весна весела в лузі із пташками.

Сутінь вечірньої мли.

Уже надворі стало світати.

Стою і слухаю тишу нічну.

Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий.

Сиджу у кав'ярні маленькій, п'ю каву чорнющу, як ніч.

За туманами молодість моя.

А на пероні люди.

Про добре діло говори сміло.

І раптом - дощ.

Холодна осінь.

Сумління - річ тендітна і марна.

Високо над Карпом - небо

Адресовані людям вірші - найщиріші у світі листи.

Мати - це одвічне одкровення, вічна радість природи.

Яка ганьба - плювати у криницю.

Писати вірші - дуже просто.

За вікном - задуха.

Перед образами непогасна лампада.

Одна хмарка плаче, а інша сміється.

Білий будинок, білі дерева та кущі, й мати з батьком теж.

Маю дивовижну пам'ять.