Складне речення з різними видами сполучникового і безссполучникового зв'язку. Текст.

 Групу слів, словосполучень, речень.

 Зв'язані за змістом речення.

Окремі слова, окремі речення.

 розповіддю;

описом;

 міркуванням.

прочитати текст

послідовно переказати події

дібрати тему тексту

заголовок

риму

колір тексту

зачину, опису, кінцівки

міркування, основна частина, кінцівка

зачину, основної частини, кінцівки

Абзац - це одне або кілька речень.

Абзаци не пов'язані між собою за змістом.

Кожен абзац пишуть з нового рядка та з відступом.

Речення в тексті зв'язані між собою.

Заголовок може бути тільки у ормі розповідного речення.

абзаци;

рядки;

стовпчики;

скільки речень в тексті.;  

коли закінчиться текст;

про що піде мова в тексті.

опис;

науково - популярний;

художній;

Туман.

Земля.

Хмара.

Повітря.

текст-міркування, текст-опис, текст-повідомлення

текст-розповідь, текст-міркування, текст-опис

текст-розповідь, текст-творення, текст-міркування

Жива ватра — це вогонь, здобутий предвічним способом тертя дерева об дерево (Г. Хоткевич).

Попід тинами вже де-не-де лежало блякле листя, солома, гудина — минало літо (В. Шевчук).

Іржа їсть залізо, а горе — серце (н. тв.).

Мине десяток хвилин — і від снігу не лишиться й сліду (А. Дімаров).

Дерева, трави, квіти — усе тяглося до сонця, аж шелестіло (В. Шевчук).

Жива ватра — це вогонь, здобутий предвічним способом тертя дерева об дерево (Г. Хоткевич).

Попід тинами вже де-не-де лежало блякле листя, солома, гудина — минало літо (В. Шевчук).

Іржа їсть залізо, а горе — серце (н. тв.).

Мине десяток хвилин — і від снігу не лишиться й сліду (А. Дімаров).

Дерева, трави, квіти — усе тяглося до сонця, аж шелестіло (В. Шевчук).

з однорідною підрядністю

з неоднорідною підрядністю

з послідовною підрядністю

змішаного типу

із сурядним і підрядним зв’язком

із сурядним і безсполучниковим зв’язком

із підрядним і безсполучниковим зв’язком

із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком

із сурядним і сполучниковим зв’язком

Коли мені кажуть «Київ» , я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається моїм очам унизу, і в мене таке відчуття, наче я птах… (П. Загребельний).

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу (М. Стельмах).

Уже сонце похилилося на захід і заходило надвечір’я, як вони (мисливці) сиділи, потомлені, на колоді в гущавині перед великою галявиною

( І. Багряний).

А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет ( М. Рильський).

І видно аж-аж ген до того ліска, куди око дістає дорогою вози потяглися… (Остап Вишня).

Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі (А. Малишко).

Весняне сонце ще не було пекучим воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно (О. Гончар).

Над вечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим що було далеко видно голі дерева понад шляхом (Г. Тютюнник).

З дерев щедро сипалось срібне намисто, а та сторона, звідкіля прийшла сива дощова хмара, вже заблищала дзеркально, осяяна невидимим сонцем

(Ю. Збанацький).

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літня нічка була, і сон був короткий, — він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла

(Леся Українка).

Спадає сонце за лісисті гори, спалахує червоно небокрай: але пташині не змовкають — хори (С. Жуковський).

Мати вірила: земля усе знає, що думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю (М. Стельмах).

Він іще щось говорить, але я нічого не чую своє думаю (І. Муратов).

Містечко типово південне, із світлого черепашнику, вдень воно аж очі сліпить і все засипане цвітом акацій виногради в’ються над самими вікнами бо тінню тут дорожать (О. Гончар).

Роки ще нас у спину не женуть нам ще не чуть зимових наших дзвонів, хоча й весняних дзвонів вже не чуть (М. Вінграновський).

Ми туди часто бігали, щоб з вітряка глянути навколо: нас вабили левади, серед яких проступали білі хатки (Петро Панч). 

У Новій Зеландії виявили три види глибоководних акул, що світяться в темряві.

Знизу акули добре виділяються на тлі яскравої поверхні води, що робить їх беззахисними перед хижаками або іншими загрозами, що перебувають під ними.

Здатність до світіння підтвердили у ліхтарної акули Etmopterus lucifer, південної акули Etmopterus granulosus та чорної акули Dalatias licha.

Дослідники припустили люмінесцентне черево допомагає їм маскуватися від загроз, які можуть вдарити знизу.

А ось чорна акула майже не має ворогів, тому її світіння може слугувати для покращення видимості дна океану під час пошуку здобичі.

послідовний

сурядний

підрядний

безсполучниковий

доповнювальний

Сонце й повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна, одягнена в білі шати

(М. Коцюбинський).

На все впливає мови чистота: зір глибшає і кращають уста, стає точнішим слух (Д. Павличко).

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літня нічка була, і сон був короткий, — він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла (Леся Українка).

Мати вірила: земля усе знає, що думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю (М. Стельмах).

А коли Ярина опинилася на вокзалі, її знову охопив переляк: до кого ж пхати – до брата,чи до сестри, чи до тих дрімливих беріз, що погойдують оберемки сонця? (М. Стельмах).

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови (І. Сенченко).

А я додам любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет (М.Рильський).

Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить (І.Франко).

Юність вчать – наука їй не шкодить, але рветься зойк у мене з вуст хай до неї близько не підходить із своєю міркою Прокруст! (В. Симоненко).

Виявляється, коли їм скрута, птахи просто горнуться до людини вони зовсім довіряються їй (О. Гончар).

Розвалювалася темрява коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок (М. Стельмах).

На світі у кожного сонце своє; любенько живеться, як сонечко є

(В. Александров).

Заздрість — досить складна емоція, але, як не дивно, дуже корисна.

Часто вона допомагає зрозуміти, чого ми справді хочемо.

Тому, якщо ви заздрите своєму однокласнику, який купив «Бентлі», швидше за все, ви теж хочете подібний автомобіль і до того ж вважаєте – що гідні їздити на такій машині не менше, ніж однокласник.

Спробуйте обернути заздрість на свою користь: задумайтеся, чого хочете насправді, і знайдіть спосіб досягти своєї мети.

Головне, не шукайте причини, за якими ви не можете нічого змінити, намагайтеся думати про можливості .

Людський мозок утворюють дві півкулі, кожна з цих половин має свої функції.

Ліва півкуля відповідає за логіку й мову (думає), а права пов’язана з інтуїцією та творчою уявою.

Саме уява є джерелом нескінченного потоку ідей та óбразів, що потім розвиваються.

Уява оперує óбразами, і саме цей дар люди не використовують, а ті, які навчилися це робити, сприймають світ творчо.

Отже, використайте уяву, цей дар природи, для досягнення успіху, для зміни світу на краще, для позитивного погляду на життя.

Значна частина птахів видає своєрідні мелодійні звуки, які ми традиційно називаємо співом.

Для кожного виду характерна особлива пісня, і за допомогою цих звуків птахи спілкуються між собою.

Учені з’ясували: для певних ситуацій той самий птах використовує різні звукові сигнали.

Звуками птах повідомляє, що шукає пару, попереджає про небезпеку, і, навіть ізольований від свого виду, він усе одно співатиме, як і його родичі.

Деякі пернаті навчилися наслідувати окремі штучні звуки, пісні інших видів птахів, а іноді й звуки людської мови.

Стояла ніч, красива, мов Кармен, червоні й чорні міряла троянди.

Іронія – це блискавка ума, яка освітить всі глибини смислу.

Візьми від життя все, що зможеш, і воно засяє всіма барвами.

Зіграй мені мелодію любові і обернеться хай на щастя розпач!

Завалились мости кам’яні – подорожні шукають веселку.

1

2

3

4

5

Марсохід Perseverance надсилає вражаючі зображення Червоної планети і продовжує шукати ознаки життя на ній у минулому.

Він прибув на Марс 18 лютого після майже семи місяців польоту з Землі.

Відтоді він надіслав кілька дивовижних зображень зі свого місця посадки − кратера Єзеро шириною 49 км на північ від екватора Червоної планети.

Ось кілька фотографій, надісланих з місії, під час якої Perseverance намагається визначити геологію планети та її клімат у минулому а також збирає марсіанські породи.

Космічний телескоп Hubble допоміг виявити скупчення чорних дір в кулястому кластері в сузір'ї Жертовник.

Французькі науковці, які аналізували нові дані, шукали в них ознаки чорної діри середньої маси, але дійшли висновку що насправді там існує безліч дрібніших чорних дір.

Йдеться про кулястий кластер NGC 6397, розташований на відстані 7200 світлових років від Землі.

Кулясте скупчення зірок – це зірки, що пов'язані гравітацією й обертаються навколо єдиного центру по кулястій орбіті. Вони вважаються більш давніми, ніж інші зоряні скупчення, у яких орбіти зірок лежать в одній площині.

1,2,3

3,2,1

2,3,1

2,1,3

текст-розповідь

текст-міркування

текст-опис

Час минав, спливало надвечір’я, небо супилося, затягуючись

хмарами (Є. Гуцало).

Вишневі зацвіли сади, і сніг пахучий падає на воду (М. Рильський)

Важко сказати, коли все це почалось (Є. Гуцало)

Раптом гуркнуло щось — і Дениско аж присів (Є. Гуцало).

Баба кладе в скриню рушник, натомість виймає блузку з пишними

вишитими рукавами (Є. Гуцало).

Листя на кущах горобини при дорозі поскручувалося, ягоди посохли…

(Ю. Мушкетик).

Повітря було наскрізь сухе, не випадала навіть роса на світанку

(О. Гончар).

Подивилась ясно — заспівали скрипки! (П. Тичина).

Сонце повільно опускалося за обрій, над ним білими баштами стояли

хмари… (Ю. Мушкетик).

Добре сказано Сенекою: жорстокість народжується з посередності

й слабкості (Є. Гуцало).

Було шкода розлучатися з калиновим гаєм до якого нема доступу майже

цілий рік, бо вода не підпускає (Є. Гуцало).

Тарас обіцяв, що приїде в гості до своєї тітки щоб відсвяткувати її день

народження (О. Торська)

Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив аби він щось кував

(О. Довженко).

Ждан відчував, як терпнуть у нього ноги і щось болюче давить

угрудях (В. Малик)

Утішився Ігор невимовно, що знайшов те чого шукав (В.Королів-Старий).