Складне речення

Отак би тут стоять години цілі і слухать мову птиць, лугів, дібров (К. Дрок). 

Сіножаті скосяться і пшениця вижнеться, листячком засиплються всі сади (С. Пушик).

У вікна дивиться степ, і все спливає, як безконечне море (М.Коцюбинський).

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (М.Рильський).

Вірив ти / народ твій буде першим з перших на весь світ (П.Тичина).

Менше говори / більше почуєш (Народна творчість).

Трава залишає корені / людина – нащадків (Народна творчість).

Час має ще й іншу особливість / він працює на того, хто працює, а слава приходить до того, кому ніколи за роботою думати про неї (В. Земляк).                                                  

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить (О.Олесь).

Здається часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю (Л. Костенко).

В полі мамо з пісні проросло жито (М. Ткач).

Як тільки займеться десь небо – з другого боку встає червоний туман і розгортає небо (М. Коцюбинський).        

Роса і колос пощипують мої ноги а тато ледь-ледь курникає пісню (М.Стельмах).

Скільки світла сиплеться згори що на землю сонце посилає! (В.Сосюра).

Раптом десь усередині будинку заграв баян і почулася пісня (О. Гончар).

Село лежало за спиною а попереду вабила до себе непорушна постать людини (О.Копиленко).

Із гордістю сина кажу я про те, що мати мені Україна (М.Луків).

З усіх світів найближчий мені світ, в якім вікно вкраїнське моє світиться (М.Гриценко.)

Не маєм права забувати пісні, яких навчала мати (М.Луків).

Ти скоро згаснеш, якщо в тебе народу рідного нема (Д.Павличко).

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив (М.Луків).

Шипшина вбралась у коралове намисто і літо бабине вплелось між намистин (Є.Гуцало).

Внизу був луг і з нього вітер ніс такі розкішні пахощі (І.Франко).

У мене одразу похололо всередині і нашорошилися вуха (М.Стельмах).