Складносурядне речення

Віє вітер на долину, колише билину.

Усе порожевіло:кременисті шпилі, далекі темні гаї і прудка пташка над Дніпром.

Мерехтить в очах від ясного сонця, а його тепло ніжно голубить шкіру.

І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, серденько.

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо.

Його душа у слово перейшла, поставши в працьовитій непокорі

Чужі приходять в час твоїх щедрот, а я прийшла у час твойого смутку.

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, в саду любові я ромашкою цвіла.

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість.

І давно у нашій хаті встали тато, встали мати, встав Іванко-молодець, веселун і в дуду грець.

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі.

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Складне речення має дві або більше граматичні основи. 

Розрізняють три види складносурядних речень: зі сполучниками єднальними, протиставними та розділовими.

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна.

Складні речення поділяються на сполучникові, безсполучникові та з різними видами зв'язку.

Однак - це підрядний сполучник.

Він пострибає і, розуміється, злякається й почне плакати. - просте з однорідними присудками

Вони робили собі курбало у потоці, глибоке місце, і, роздягшись, бовталися в нім. - просте неускладнене

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь. - складне безсполучникове

Пісні, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях. - складносурядне

Пахло далеким вітром, якого звечора не було.

Іван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль

Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити.

Сироватка рвонувся, але якась владна сила зупинила його, не дала схопитися на ноги.

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть.

На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт.

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя.

Вдень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток.

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з льоту раз у раз шугає в нього.

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип.

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами.

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною. 

Або сина його виженуть із гімназії, не давши йому докінчити курсу, або нехай він, батько, висіче сина різками таки тут, у Полтаві в гімназії. (Складносурядне речення з єднальним сполучником.)

Темніли стрілки щавлю, та смачно вабила конюшина. (Складносурядне речення протиставним сполучником.)

Розмножують горицвіт свіжозібраним насінням, та схожість його невисока. (Складносурядне речення з протиставним сполучником.)

Колись на вершечку могили ще лежав велетенськип гранітний валун, і з нього було видно далі, аж за Дніпро, але його розтрощили блискавиці. (Складносурядне речення з розділовим сполучником.)