Безсполучникове складне речення

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Плачуть дощі в снігах, просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша, садок ніби відпочивав.

Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать.

Мовчали закурені поля, німувала дорога, і тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною.

Небо чисте, на заході якісь дві - три хмари, а гримить на грозу.

Весну, либонь, зачарували, а тепер вона чекає й не може дочекатися на слово, яке відразу ж випустить на її волю.

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна :пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

Три

Чотири

П'ять

Шість

День сонячний і прозорий, і хочеться, щоб йому не було краю.

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

Я опустив руку з чирям у воду, але воно навіть не нахилилося до, серед якої виросло.

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права сварити учнів, і сказав щось образливе для самого іспектора.

Над ними зуміли комарі , біля нас спросоння коли-не коли слипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.

Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперя він ним не на воду, а на вогонь.

Як верби гарно похилились, мов дивляться, що там робиться внизу, по тих хатках та вулицях, та й собі радіють, що люди відпочивають, що їм затишно та гарно.

Здоровений дуб розлігся, розширився своїм костурбатим гіллям, так що аж темно під ним.

Я знов біля моря стою, не бачив його я вже роки, і чайка летить одинока в його голубому краю.

Розвалювалася темрява, коли з-під неї виходила земля і в літав жайворонок.

Проти неділі сниться мені сон:зійшов над нашою хатою місяць уповні, червоний- червоний.

А за коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу:колодязь був глибокий.

Небо пррізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор.

І пригадалося йомудитинство:над водами хилятся лози, лелекапливе в висоті.

Коли відчинились двері, воналише злегка повернулась, щоб упевнитись, хто увійшов, і знову зосереджено схилилась над книжкою.

Три

Чотири

П'ять

Шість

Багато є таємниць, і одна з найбільших з-поміж них — мова.

 Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна,  і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина.

Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини.

Пишнобарвними квітками рясно всіяні путі, і над вільними ланами грають сурми золоті.

1

2

3

4

5

Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю, і зелено потемніли води в озерах,коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником.

Все стрепенулося і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ,що не співав давно.

Думав є велике право одпочить під лавром світу всім,хто в тій війні жорстокій ніс страждання на плечах.

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

це складне речення

у цьому реченні дві граматичні основи

у цьому реченні є вставне слово

 між частинами цього речення немає сполучника 

 це просте речення

 у цьому реченні є звертання

частини цього речення з'єднані сполучником 

 у цьому реченні є однорідні члени

2

3

4

5

Минула осінь від хурделила зима настала бентежна пора рясту 

Осінь схожа на старість дух прожитого більш владно колишеться над нею, аніж теперішній день.

Михайло ступив крок до вікна Марина рвучко стала насупроти нього.

Пора пройде інша прийде 

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.

група слів чи словосполучень.

кілька словосполучень чи речень.

це група речень, об’єднаних між собою темою, головною думкою та граматично.

висловлювання, що складається з кількох речень.

підмет і присудок

синоніми, другорядні члени речення

займенники, граматична основа

лексичні повтори, вставні слова

художній

публіцистичний

розмовний

науковий

"Чи бачили таке, - сказав батько і, помовчавши, додав: - Готовий хлібороб, одним словом."

"Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. - Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами."

"Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп."

"Васильку, а йди сюди-но, до мене! - гукнув з подвір'я батько, Не зиркай так ."

В.Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України (Є.Сверстюк).

Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою (Гр.Тютюнник).

Сонце пішло на захід, від кленів лягли на дорогу тіні (О.Донченко).

У Києво-Печерській лаврі на них справили враження художні майстерні та друкарні, де виготовляли гравюри з зображенням звірів, птахів, різних пейзажів (І.Пільгук).

Червоним яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий, і ніч повільним помахом руки широкі тіні чорним пише вуглем (М.Рильський).

Здається, побачила вона, як через галявину пробігло веселе біле собача з атласною шкуркою.

Василь глибоко віддихається, бо попереду рубає валок Яків Кузло.

Тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром.

Мабуть,тому, що в юні роки не був таким щасливим, як нині,то й не помічав усіх приваб земної краси…

Шлях лежить великий (О. Довженко)

І нехай наше життя буде чудесною піснею (І. Цюпа);

Брянський лежав на палатці білий, спокійний, з ясним чолом (О. Гончар)

Поміж кленами була розчищена широка доріжка (М. Івченко);

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

Навкруги вила хуртовина, бурхав холодний вітер та крутив снігом, а Василькові згадалася тепла, ясна батькова хата.

Василько вйокнув на коні, і вони побігли підтюпцем, наближаючись до лісу, що чорною стіною стояв перед ними.

Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: після дощу того уся земля цвіте.