Складне речення. Підготовка до НМТ

Коли в маю дощ не випаде,то й золотий плуг нічого не виоре.

Все,що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Ви маєте мислити й відчувати на рівні тієї краси,якою вас наділила природа.

Всіх пісень ще не виспівав ,бо зустрілося сонце в ту пору.

З весною,коли розпочались справжні роботи,розмови ставали більш різнобарвні і розростались.

3

4

5

6

кома 1 виділяє відокремлену обставину

кома 2 розділяє частини безсполучникового речення

кома 3 розділяє однорідні члени речення

кома 4 розділяє частини складносурядного речення

Лунає він над рідним краєм, твій сміх добра і чистоти, розважний сміх твій помагає по світлому шляху іти.

Узяв той хлопець з собою кошлату, як у печенігів, шапку і вуздечку, а точніше, обротьку, що не дзеленчить вудилами.

Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю крім качок у Тихона не піднімалася рука.

А Ще якийсь десяток днів — і скоро лютому кінець, але чомусь не хочеться думати про те, що ці безмежні сонячні усмішки зникнуть разом із снігом і зимою. 

Б Нині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і тривоги, нині кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. 

В Сніги зацвіли так, як іще не цвіли досі, і сяйво розквітлих снігів наче аж гримить нестримною радістю, і все довкола перейнялось її настроєм — дерево і пташка, протоптана до колодязя стежка й людина, що йде з відрами по воду. 

Г Гірко було те, що я тепер не міг уже співати ні в якому хорі, бо на все життя втратив власний голос, так і не дізнавшись, що вийшло б із мене — тенор чи баритон, чи ні те ні се. 

А А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани. 

Б Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими. 

В У просторій хаті, куди зайшли всі, було тепло: від обкладеної кахлями груби пашіло прниємним духом. 

Г На струмені гусакові відлягло від серця, і він вів гніздо, не підштовхуючи його лапами: гніздо несло перед очима в бистру темінь, і гусенятко не могло надивитися на свого зграбного тата. 

А Контури образу були тільки злегка намічені білою крейдою, а Семаковський так легко і скоро перебігав по них пензлями і такими, буцім повітряними, красками закладав їх, що здавалося, ніби він не малює, а вичаровує з дошки образ.

Б Баритон і другі тенори смикали мене за пояс і плечі, регент махав на мене й одчайдушно моргав очима й бровами першому тенорові; навіть статечний, поважний директор бентежно ступив крок уперед, щоб глянути, який це пустун наважився так зухвало зіпсувати урочисту частину обідні. 

В Справді, під темним небом затривожився ліс, закипіло листя на ньому, деревам захотілося бігти, але вони не знали, куди податися, й, стогнучи, металися на всі боки. 

Г Кожна ягідка горіла твердим кораловим світлом, воно було рівне й туге, і тільки хіба що язички-зайчики віддзеркалювались від блискучої шкірки.

А Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не радувалися завчасно, вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним треба чекати інших. 

Б Яким дивився запаленими очима на витвір рук своїх, а довкола нього розливалося голубе світання, над головою яснішало й промивалося небо, а там, на сході, вже затремтіла рожева пасмуга. 

В Незабаром скінчиться навчання, і я знову матиму змогу ходити купатися на Ворсклу, ловити вудкою рибу, а трохи пізніше збиратиму суниці; не встигнеш оглянутися, як уже поспіють у саду яблука, грушки, а там далі покличуть у ліс гриби та горіхи. 

Г Поза центральною вулицею, де світять чотири газові ліхтарі на все місто, скоро зайде ранній осінній вечір, лягає непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків. 

Іде весна іде красна земля оживає.

Сойка підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе

Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

Та радість була недовгою татарам вдалося здертися на вал і зв’язати рукопашний бій.

 тире

 кому

двокрапку

крапку з комою

двокрапку

тире

 крапку з комою

 кому

Наука вчить багато а життя ще більше.

Найшла коса на камінь бо коса не втне а камінь не подасться!

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

 Якщо раніше встанеш то більше зробиш.

тире

двокрапку

крапку з комою

кому

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

 Торгуй правдою більше бариша буде.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

А. Щодня, щоночі, молила і кликала до себе (Л. Тараненко).

Б. Дощі, що зарядили над турбазою кілька днів підряд, зосталися ніби відрізані променем сонця на асфальті (Л. Тараненко).

В. Максим обережно відхилив почорнілу хвіртку і ступив на густо всипаний ледь видимим порохом куряви спориш (Л. Тараненко).

Г. Над узорними віялами орляка снується легка-легка павутина, і повітря, здається, тремтить від натужної напруги… (Л. Тараненко).

А. Максим закушує губи – і кров солонить їх, і не може вийти з хати, не може нічим допомогти (Л. Тараненко).

Б. Дзвінка дивилася на Максима, а очі її повільно наливалися слізьми (Л. Тараненко).

В. Він навіть зніяковів, угледівши її біля воріт турбази (Л. Тараненко).

Г. Зелень її очей спалахнула, немов омита весняним дощем (Л. Тараненко).

А. Це завжди його хвилювало, а по розмові почув він бадьорість і апетит;

Б. У княжий табір вісник вість приніс, що меч тевтона над Волинню звис;

В. Може, квіти зійдуть – і настане ще й для мене весела весна;

Г. Хлопець зітхнув, хотів щось сказати, далі махнув тільки рукою і пішов.

А. Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні; 

Б. Життя квітує там, де різнотрав’я;

В. Всі, хто готувався до цієї зустрічі, почувалися винними; 

  Г. Уклін чолом народу, що рідну мову нам зберіг.

А. Андрієві було тільки дев'ятнадцять років, хоча через свій зріст він видавався вже до­рослим парубком.

Б. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бро­дять мої думи і пісні мої.

В. Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

Г. Хилилися густі лози, звідки вітер віє (Нар. творчість).

А. Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне.

Б. Чим далі заглиблювалися вони в гори, тим тихішим ставав відгомін бою.

В. Це було, як співав соловей над рікою.

Г. Край дороги, якою котився віз, лежав білий пісок (М. Коцюбинський).

А    так що настрій зіпсувався на увесь день.

Б    бо кожен з нас почувався досить невпевнено.

В    проте погода посприяла нам і цього разу.

Г    й обговорювати можливі перешкоди.

Д    передчуваючи серйозні ускладнення.