Складне речення. Розділові знаки в складному реченні.

Дослідження світу розпочинай з вивчення себе самого.

Здібних і талановитих людей поважають.

Так тихо скрізь, що ледве чути відгомони.

Ожила земля, скупана в молочних випарах ранкових туманів.

Хто своє носить, той чужого не просить.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Я люблю тебе, мій рідний краю, так що слів не вистача сповна.

Сонько лежить, а життя біжить.

Косили сіно лугове, і пахла м'ята.

Або рибку їсти, або на дно сісти.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Кружляє листя, і не чутно кроків.

Пройди усі шляхи, що має їх життя.

Я чув: надходить та година, коли все йде у буйний ріст.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

В гаю співають соловї і піснею сповіщають про весну.

Лани зененого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.

Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна.

Ти не дивуйсь, що гаснуть зорі, як зійде ранок золотий.

Якщо народ єдиний, він непереможний.

Брехня триває доти, поки не з'явиться правда.

Коли матері хотілося згадати сина, вона йшла до колодязя на шляху, мовби там він її чекає.

Хмара виплакала сльози, ними вмилися гаї.

Бо пам'ятайте, що на цій планеті , відколи сотворив її Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох.

У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце.

Скрізь, де пройшов дощ, свіжо - нарешті дочекалися прохолоди й поживи землі.

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Чорта крути за хвіст, а він радий , бо довший хвіст виросте.

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

А правду каже приказка стара: тоді є щастя - втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра.

Скрізь: на подвір'ї, і в саду, і на городі - все тяглося до сонця і раділо йому.

Нема життя без України, бо Україна - це мати , яку не вибирають.

Здається, сама земля горить по обріях, тривожним, багрянистим світлом виповнює всю цю вітряну степову ніч.

Знов зустріча земля годину літню, і дерево пахучо зацвіта.

Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів'яче гніздо - птиця одразу покине ваш двір.

Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать.

Я знаю мова мамина свята.

Добре тому ковалеві що на обидві руки кує.

І де в світі тая сила щоб в бігу його спинила.

Темне небо лежало і хмара ходила навкісна та шуміли тополі.

І журиться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад.

Зрідка тут пробіжить заєць, або спиниться на кручі вовк.

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.

Гроза пройшла - і грім ударив десь збоку.