"Складне речення: складне безсполучникове речення"

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом’яних стріх.

Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий.

Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Знаю я … моє ім’я не згасне на прийдешнім сонячнім путі.

Вдихати вітер Батьківщини … найвище щастя на землі.

І сонце падало за тьмяним морем трав … на землю маки кинувши червоні.

Жайворонок висить на невидимій нитці, співаючи весну.

Лягло сонце за горою, зірки засіяли.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Дмухнув вітрець - і мрії ті пропали.

Мемуари, щоденники, листи - усе це джерела для вивчення історії.

Соловей співає - серце завмирає.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Не навчив батько — не навчить і дядько.

Далеко на сході стало червоніти небо: сонце сходило.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Не навчив батько — не навчить і дядько.

Далеко на сході стало червоніти небо: сонце сходило.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Не навчив батько — не навчить і дядько.

Далеко на сході стало червоніти небо: сонце сходило.

Далеко на сході стало червоніти небо: сонце сходило.

Роса блищить на сонці — чисте срібло

Мені здається: твої очі світять з вишини.

Я усміхнусь — і все навкруг сміється.

Мало життя прожити — треба життя зрозуміти.

І сльози, і прокльони — все мине.

… кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

… коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

… у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

… час пробудження природи від тривалого зимового сну.