Складне речення. Складносурядне речення.

На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

Ще ходить осінь по опалім листі, обтрушуючи золото ясне.

 Відшелестіли лебеді і трави, остання гілка глоду обліта.

 Вже ллється злива листя золотого, і в синю далеч лебеді летять.

Мабуть, осінь іде зі свого золотого весілля, а сніжок молодий простелив їй пухкі килими..

 … i сипала пригорщi снiгу.

… i все дужчав мороз.

  … i не здавала позицiй.

… i скувала льодом річку.

 Мети, причини, умови

 Єднальні, розділові, протиставні

 Єднальні, розділові, протиставні, наслідкові

Протиставні, єднальні, наслідкові

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

 і виполошено перепелині гнізда.

так що буде що їсти вівцям.

і літо буйне в береги ввійшло.

як на межі, на оболоні.

Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький  корч сухого ялівцю…

  Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки.

 Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть .

 Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла. 

  .

і весна приходить справжня

піснею сповіщаючи про прихід весни

і піснею сповіщають про весну

і заливаються , і мріють.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забирало.

і надворі починало вже темніти.

ніби пірнало в безкрає море.

Море велике, та вода не годиться (Народна творчість).

Минулася буря – і сонце засіяло (М. Рильський).

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї (В. Сосюра).

Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться (Марко Вовчок).

Труби мінометів уже розпеклись так, що не можна було торкнутися рукою.

Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні.

Мати – це одвічне одкровення, вічна радість природи, сталь і ніжність поезії життя.

Краю мій рідний, краю! Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків.

Чи доводилось вам чути, як чайка кигиче?