Складносурядне речення: смислові зв'язки між предикативними частинами

одна граматична основа;  

дві і більше граматичних основ;   

є другорядні члени речення.

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню.

Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало своїми іскорками.

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Чужі приходять в час твоїх щедрот, А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Його душа у слово перейшла, Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець (М. Стельмах).

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко)

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Укотре, переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова (І. Вихованець).

Корінь навчання гіркий та плід його солодкий (Народна творчість).

Буду я навчатись мови золотої, У трави-веснянки у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою (А. Малишко).

Не бажає мати зла своїй дитині, Не всихає річка, де трава в долині (А. Малишко)

Неспокій, тривога проривалися з його серця (І.Цюпа).

Ти не колишній, і я не колишня (Г.Тютюнник).

Довіра і правда відкриваються нам з найменших років, з колиски (М.Сингаївський).

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала... (А.Малишко).

Під гаєм в’ється річенька, як скло, вона блищить... (Л.Глібов).

Куняє Київ стародавній над угамованим Дніпром (П.Филипович).

Від Батьківщини - клич, і звага, і рання сила, й доля пізня.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Між землею і небом лунала якась могутня і воднораз на диво спокійна мелодія.

Цілий божий день бродили дівчата по полях та луках, збирали сокирки, васильки, рожу, волошки, петрові батоги й на обніжках наривали пахучого чебрецю.

1

2

3

4

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом.

І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть.

А літо йде полями і гаями, і вітер виє, і цвіте блакить.

Припинення діяльності завжди веде за собою кволість, а за кволістю приходить стареча неміч.