Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку І Варіант

Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скрчувалися у яр, Сіроманцеві доводилося похекати й попріти.

Я довго лежу й слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї та почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.

Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася у моїй жмені, виявилася завзятою і не хотіла без бою віддаватися.

Я так захопився літніми принадами, що перестав співати й забув, що стою у церкві.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилася на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця!

Пам'ять наша - глибокий чарівний колодязь, на дні якого затонуло синє небо.

Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняним сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани.

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату розвалить.

Блищали од сонця стерня й ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п'янкий запах - власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

В темряві подеколи траплялися ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

І хоч гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озивалися в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.

Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду а на вогонь.

Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною на яву, тепер я зможу приглянутися до неї пильніше.

Загадка- це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень.

Вишнево-яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, й село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилася струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.

Огонь пішов по жилах хлопця, й він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

Зелене безгоміння в полі, на обрії завмерла не хмара, а кінь із вершником, що тримає перед собою голубого списа.