Складне речення з різними видами зв'язку

А. Сотні літ нас розпинали, Та не побороли, Бо не вмерла Україна, І не вмре ніколи (Д.Павличко).

Б.Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії (Є.Гуцало).

В. Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (Народна мудрість).

Г.Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин, і відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі (С.Вавилов).

А. Сполучниковий сурядний і підрядний;

Б.безсполучниковий та сполучниковий сурядпий і підрядний;

В.безсполучниковий та сполучниковий підрядний;

Г.безсполучниковий та сполучниковий сурядний. 

А. Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя

Б. Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа 

В.Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина

Г. За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги

А.Я так захопився літніми принадами, що перестав співати, й забув навіть, що стою у церкві. 

Б.Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця!

В.Пам'ять наша – глибокий чарівний колодязь, на дні якого затонуло синє небо

Г. Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняним сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани.

А. А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху

Б. За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

В. Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить.

Г.Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

А. Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.  

Б.Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь.  

В. Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

Г.Загадка – це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень