Складне речення з різними видами зв'язку

Святкове почуття наповнює дитячу душу, і я тішу себе, бо скоро до нас завітає справжня казка.

Над річкою й лісом засинювалось небо: здалеку-предалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувалася гроза.

Різко ударив грім - заскрекотала сорока, запищали курчата.

Якщо не візьмешся за роботу, то вона сама не зробиться.

Прийшла весна, пригріло сонце так, що захотілось у затінку сховатись.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

Хвала рукам, що пахнуть хлібом.

На болоті росли кумедні кактуси і ніжні мімози, що звертали своє листячко.

Спустився вечір, і відразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека.

Будь-яка освіта дає широту мислення, і треба широко дивитися на речі, щоб робити успішні кроки.

Учора тут ще басувало літо, тепер дивися: молода зима!

Я не хотів думати про ту дівчину, але є речі непідвладні нашій волі.

Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють.

Жито вже кинуло колос, до зеленавості влилася сивина, ніби його хтось попелом трохи притрусив.

Я пам'ятаю: сніг на землю падав і припадав до мерзлої землі.

Небо вночі чисте, і видно, як падають зорі.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на землю.

Сіре небо кошлатилося брудними отарами, блищала дорога, а над річкою, і над калюжами підіймався серпанок.

Хлопець їхав лісом, коні глибоко поринали у сніг і ледве-ледве переступали з ноги на ногу.

Якось обернулася Харитя назад, щоб покласти нажату жменьку, глянула навкруги і страх охопив її.

3

4

5

6

Сад уже одцвів, дерева вкрились зеленим листом, і тільки в повітрі плавали пахощі жасмину.

Надходила ніч, і срібний місяць слабо білив дерева, що виринали з темряви.

Тихо в полі, гай темніє, і наступає літній вечір.

Дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, кажуть, грім притягує.

[ ], [ ], а [ ], (що...), (як.....).

[ ], [ ] й [ ],а [ ], (що...), (як....).

(На....), [ ], а [ ], (що...), (як....).

Коли вона прокинулась на столі вже горіла свічка, в кімнаті нікого не було, у горні вікна дріботів дощ.

Здорові дуби грізно стояли в снігових заметах, їм було байдуже, що бурхав холодний вітер.

Травень нагадує нам: поспішайте намилуватися красою, бо вона скороминуща.

Небо осіннє, мов квітка, марніє, сохне стерня, затихають лани.

і відкотився за леваду.

наповнюючи собою кожен клаптик простору.

на дорогах здійнявся вітер.

і все довкола принишкло в очікуванні.