Складне речення з різними видами зв"язку

Вода стяла тиха і прозора.

Між пофарбованим небом та водою лежав якийсь дивний пояс з лугів та з таборів, де кольори були знов інші.

Верхній пружок пояса - то були бори.

Пружок сизів на червоному небі, ніби ліс був заплутаний в біле павутиння й посипаний зверху снігом, сріблом та діамантами: то була роса.

Далі впродовж коло йог слався чорний, наче оксамитовий, вузький пояс.

Класична українська література показала приклад того, як треба ставитись до народної мови.

Весняне сонце ще не було пекуче, воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно.

Найвища майстерність художника слова - у його вірності життєвій правді.

Округ мене жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте.

Шепель ішла повільно , їй здавалося, що сніг, падаючи, ледве чутно шелестить.

Через єдине невеличке віконце скупо просвічувалося небо, але на горищі було світло.

На горище я пробралася тоді, коли на землю впала темна ніч, коли на вулиці припинився всякий рух.

Де недавно були сипучі піски, там наливаються соком плоди і хвилюються лани золотої пшениці.

Мороз дужчав, загорались яснії зорі у темно-зеленому небі, світилися ліхтарі на вулицях.

Машина не заводилась: бачок був порожнім.

Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, прошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель, і не сиділося старому, бо до бою кликало серце.

Одяг запорозьких козаків на початку їхнього історичного існування був надто простим, бо тоді вони не могли навіть поважно думати про те, щоб займатися своєю зовнішністю і виряджатися в дорогі шати.

Козак і злидні тоді були синонімами; з плином же часу запорожці почали одягатися і розкішно, і гарно.

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу.

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вуличкою, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з, якого буйно росли окремі стеблини жита.

У гущавину бору долітали з міста передзвони , і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога.

Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і хай ті слова стоять чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них і радувало людські серця.

[......], ( у яких ....), а [......], (.......)?

[......], ( у яких ....), а [......], [.......] ?

[......, ( у яких ...., а ......), .......] ?

( Хіба.....), ( у яких....), а [......], [.......] ?

[Хіба.....], ( у яких....), а (......), [.......] ?