Складні речення з різними видами зв'язку

частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками сурядності

частини складного речення з різними видами зв'язку ніколи не поєднуються сполучниками

частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками підрядності

частини складного речення з різними видами зв'язку можуть поєднуватися сполучниками сурядності,підрядності,сполучними словами та інтонаційно

Вересень буйно зеленів отавами на луках, заплітав павутинням в повітрі.

У верховіттях вітер шелестить, сумує стежка дичками внатрус.

Нестор ціпенів від страху,притулившись чолом до шибки.

Про юність золоту,що одцвіла зорею,лишились старості лиш спогади одні.

Коли почую твій голос і сміх навколо забринить,мені здається:серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.

Осінній вітру крок,і хмари над землею,і пада жовтий лист в вечірньому огні.

Сонце і повітря лоскочуть щоки,а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо,що здається,надворі стоїть весна,одягнена у білі шати.

В ті дивні дні,коли мої штани іще тримались на одній підтяжці,я все ніяк допетрати не міг,що крутиться земля,мов куля кругла.

Варто писати про наші села й міста,про наші вулиці,треба називати їх справжніми іменами,щоб у серцях рідна земля оживала...

Яків повів коней навпростець,і було чутно,як тріщав у них під копитами сушняк.

 Ніна спочатку думала про Якова Македона,що привернув її увагу,та згодом сильніші спогади витіснили його образ,і перед очима постали і люди інші,і події,що довіку не забути.

 То поїзд затримували на станціях,бо колія була зайнята,то машиніст довго домовлявся із працівниками,що не хотіли відпускати вугілля,взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафором.

Постановник не осипав Ярославу компліментами,він після роботи тільки потиснув їй руку,але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.

Пташки замовкли,трави стихли,лише берези сколихнулись,лише вербиці поклонились,та вітер золотом жбурляв...

Той сміявся, той плакав,там обнімалися,там підняли на руки і цілували стареньку бабусю,що принесла останню качку :овижні сцени можна було побачити в ці хвилини в таборі.

Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і хай ті слова стоять чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них і радувало людські серця.

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу.

 У гущавину бору долітали з міста передзвони , і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога.