Складні речення з різними видами зв'язку

Ті хто пливтимуть за мною будуть чути над нами з радості ангели схлипнуть.

Щоб ти ясеню став ще вищий а ти ружо красніша а ти парубче сміливіше а ти дівко миліша.

Ходить вересень в селі а літо осені питає де поділись журавлі.

Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Моя любове! Я перед тобою! Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою не ошукай і крил не обітни.

Легка біла прозора постать що з обличчя нагадує Мавку з'являється з-за берези і схиляється над Лукашем.

Лукашева хата починає біліти стінами при одній стіні чорніє якась постать що знеможено прихилилась до одвірка в ній ледве можна впізнати Мавку.

Коли розвидняється на галявині стає видно великий пеньок там де стояв колись столітній дуб а недалечко від нього недавно насипану ще не порослу моріжком могилу.

Ти не сумуй ще зелені сповна ще розлилися так шовково трави ще лісовик зелену службу править і літо в ряст заплутало човна.

Вогонь у печі палає і гугонить а Маланка заплющує очі і ій здається що то шумить колосом нива і серп черкає по стеблу.

Складна синтаксична конструкція з сурядним і підрядним зв'язком.

Складносурядне речення.

Складна синтаксична конструкція з сурядним і безсполучниковим зв'язком.

Безсполучникове речення.

Складнопідрядне речення з кількома підрядними.

Пройшла гроза і знову літня проза парує степ і оживає ліс.

Де-не-де жовтіє деревій пахнуть сохнучи на сонці волошки пахне ще не скошеною травою.

Сонця ще нема воно десь там за вигином планети а ці хлопці й дівчата вже передчувають його вже бачать його вгорі у вранішнім першім промінні там де міниться барвами білий летючий метал.

Бажав би я єдиного в житті на гонах цих упасти у труді і знов піднятись колосом на ниві.

Нашої заслуги в тім не бачу нашої не знаю в тім вини що козацьку бунтівливу вдачу нам лишили предки з давнини.

На болоті спала зграя лебедина вічна ніч чорніла і стояв туман...

Степан стояв коло поруччя на палубі мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь і мірні удари лопастей пароплавного колеса глухі капітанові слова коло рупора відбивали снагу його думок.

О мово вкраїнська ! Ти вода з кринички над якою гнуться верби.

Іди іди дощику упади щоб плодами наливалися сади щоб родило і у полі і в дворі щоб співалось од зорі і до зорі.

Не так думав Петро він зараз здогадавсь що Череваниха б'є на якогось іншого зятя да й сама Леся їм гордує.

Коли він торкався смичком до струни скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Здивування в дитини виникає тоді коли вона бачить як з невідомого з численних залежностей між речами й явищами відкривається щось нове.

Тут земля мене поїла соком тут здоров'я й сили набиравсь я щоб прожив у битвах а не збоку щоб радів і плакав і сміявсь.

Довго слухав того вечора Валерій Іванович сповідь архітектора і боляче було чути як раз у раз зривається в стражданні голос цієї мужньої людини.

Глибока вразливість дозволяє художникові слова бути чутливим до душевного світу інших розуміти чужі бажання що й робить його виразником заповітних дум своєї долі.

Сотні літ нас розпинали та не побороли бо не вмерла Україна і не вмре ніколи.

Навіть тоді коли не мали ніякого діла материні руки не залишалися в абсолютному спокої вони легенько ворушились як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії.

Всяк розумний по-своєму один спершу а другий потім.

Коли наука досягає якоїсь вершини з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин і відкриваються нові шляхи по яких наука піде далі.

Ти з’явилась мені і здалося що світ помолодшав навколо на тисячу літ. 

Поки у великій лабораторії неба відбувався розкішний процес наростання грози поки все там переверталося стугоніло потемнілими степами мчали табуни вихорів захвилювалися забурунили зелені вали лісосмуг заметушилися птахи в повітрі. 

Я не знаю чи там угорі наді мною є життя але я добре бачу що вся краса тут на землі.

Осінній вітру крок і хмари над землею і пада жовтий лист в вечірньому огні. 

Море дедалі втрачало спокій чайки здіймались з одиноких берегових скель припадали грудьми до хвилі й плакали над морем. 

Ще сніг кругом ще голі віти в дуба і не курличуть в небі журавлі. 

Сполучниковий сурядний і підрядний.

Безсполучниковий та сполучниковий сурядпий і підрядний.

Безсполучниковий та сполучниковий підрядний.

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний.

Сполучниковий підрядний і сурядний.

Признаюсь заздрю планетам вони мають свої орбіти і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Пропасниця тіпала гарячка палила вогнем а в грудях так кололо що Остап на превелику силу діставав собі воду.

Удень я здригався коли чув за собою тінь від людини  і з огидою слухав ревучі потоки людського життя що мчали назустріч як дикі коні.

Сон раптом щезає як змитий водою і баба чує своє маленьке тіло якому твердо і зимно лежати долі на тоненькій ряднині у вогкім кутку.

Ти з’явилась мені і здалося що світ помолодшав навколо на тисячу літ.

Кілька разів на добу спалахували короткі блискавичні сутички з ворогами ворожими заслонами потім дорога знову розчищалася і полк знову згортався крилами своїх бойових батальйонів. 

Планета сива над віками крутиться минають дні і пахне сіножать.

Я несу любов-зажуру мрію молоду і цвітуть сади для мене як до тебе йду.

А речення мов зоряний разок слів-намистинок що світяться алмазно і все довкіл сіяє так виразно. 

Соломії не так жалко було себе як Остапа вона уявляла собі як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і дівчина виглядала його з очеретів.

Море шуміло, і хвилі його скакали далеко на берег, щоб змити низькі береги, покриті травою.

Уранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони сяяли, й промени-лися. 

Я охоплюю обома руками берізку, притуляючись до неї вухом, але вона мовчить, бо ще не розмерзся під корою сік, ще мертво в лісі.

Тимко знав, що по-народному цю квіточку називають «невісточкою», і те, що вона така прекрасна, і те, що її так звати зачарувало його. 

Хто боязкий, той не рушить, хто відважний, той віз підважить.