Складні речення з різними видами зв'язку

Рушники, які часто розвішували над вікнами і дверима, мали оберігати оселю від усього нечистого, що могло до неї потрапити (В. Супруненко)

Липневий день догоряє десь за сутінками густих височенних дубів і лип, палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору, що вигнався стрімко в небо (Іван Багряний)

Тільки крота не видно було: він кидався глибоко в норі з поверха на поверх свого житла і не тямив, що воно там коїться на горі (Гр. Тютюнник)

Перед його очима в буйних травах, у перелісках і між могутніми деревами повільно бродили великі пречудові тварини (П. Загребельний)

Зненацька на одну ніч упав сніг, і тепер кущі лежали під холодним блідаво-голубим небом якісь мовби затишнілі, вирізьблювалося виразно на сніговій блідості кожне дерево, яскріли під сонцем широкі галявини (П. Загребельний)

Саме тобі викінчено Софію Київську, і собор стояв рожевим дивом посеред білих снігів, а невидимий християнський Бог ждав, щоб його намалювали на стінах, упевнений у своїй незамінимості (П. Загребельний)

Ці жінки виходили своїми ногами довколишні яри, ліси та луги, їм відомо, де ще збереглися зовсім рідкісні рослини (Є. Гуцало)

На землі різні справи є, звісно, та слід твердо усім пам'ятати: не буває нічийного крісла, лиш буває нічийна лопата (Г. Дудка)

сурядним і підрядним зв'язком

сурядним і безсполучниковим зв'язком

підрядним і безсполучниковим зв'язком

сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком

[ ], [ ], ( ), [ ], ( ).

[ ], [ ], ( ), ( ).

[ ], ( ), ( ).

[ ], [ , ( ), ], ( ).

Коли є і звичаї, і традиції, і пісні, то приймаєш їх як щось цілком природне, а, коли це зникає, то починаєш докопуватися до причин зникнення того, що раніше тобі здавалося незникненним (В. Голобородько)

Мати вірила: земля все знає, що говорить чи думає чоловік; на самоті вона тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого...(М. Стельмах)

Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав, коли думи збігалися з мли бездоріжньої і незвіданий смуток за душу смоктав (В. Симоненко)

Дивись: де сонце умивалось, там стільки крапель золотих кульбабиних в траві зосталось, що й небо мружиться від них (Д. Іванов)

три

чотири

п"ять

шість

Вікові ялини, сосни і кедри своїм віттям закривають сонце, тому в тайзі завжди моторошна півтемрява (Із журналу)

Після обіду дуже хотілося спати, але командир наказав прочесати стоги, що виднілися за хутором...(І. Багмут)

Справедливо кажуть: немає буднів - є буденні люди (Із журналу)

Уже й зникло сонце за горбами - сад шепотів пошерхлими губами якісь прощальні золоті слова...(С. Йовенко)

1

2

3

4

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Хто чує себе лиш, хто тільки для себе співа, той не ввійде в майбутнє, не прийме сучасне.

Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чого не можна повернути.

Над завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає колос, як згори випадають роси і місячна обніж.

Людям потрібне таке слово художника, яке чарує своїм багатством, яке бентежить влучністю вислову, яке здатне сколихнути і серце, і розум.

І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе у висоті.

Тільки з переказів глухий гомін доходить, що копали цей колодязь колись чумаки, чиї дороги пролягли в цих сивих степах.

Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: після дощу того уся земля цвіте.

Навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише.

Минають роки і сторіччя, відходять у небуття покоління людей, змінюються їхні звичаї, вірування та погляди, а великі мистецькі надбання залишаються, по-новому розмовляють з кожним віком.

Море невпинно голубіє під стінами скель, і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється.

Сьогодні лиш вітер гуде, і серце чогось заніміло, і пісня із нього не йде.

Садом я блукаю тихою ходою, рум"яніє вечір од зорі заграв.

Пливла у далеч біла павутина, і сміялося небо, як блакитний сад.

Відскрипіла возами осінь, на санях в'їхала зима, і вербовим човником до бродів прибилась весна.

Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом.