Складні речення з різними видами зв'язку

сполучниковий сурядний і підрядний

безсполучниковий та сполучниковий підрядний

безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний

безсполучниковий та сполучниковий сурядний

Море шуміло, і хвилі його скакали далеко на берег, щоб змити низькі береги, покриті травою (М.Коцюбинський).

Я охоплюю обома руками берізку, притуляючись до неї вухом, але вона мовчить, бо ще не розмерзся під корою сік, ще мертво в лісі (М.Стельмах).

Уранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискіток, і вони сяяли й променилися (О.Іваненко).

Тимко знав, що по-народному цю квіточку називають «невісточкою», і те, що вона така прекрасна, і те, що її так звати зачарувало його (Г.Тютюнник).

 Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні.

Коли почую твій голос і сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.

Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні.

На старості літ Джеря любив довгими вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався.

дві

чотири

 три

 п'ять

Яків повів коней навпростець, і було чутно, як тріщав у них під копитами сушняк.

То поїзд затримували на станціях, бо колія була зайнята, то машиніст довго домовлявся із працівниками, що не хотіли відпускати вугілля, взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафором.

Ніна спочатку думала про Якова Македона, що привернув її увагу, та згодом сильніші спогади витіснили його образ, і перед очима постали і люди інші, і події,що довіку не забути.

Майже кожного місяця я приїздила до Києва, але раз у раз траплялося так, що або Ванда Львівна виїхала до Львова, або я через якісь обставини не могла її дочекатися.

Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.

Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині.

Пташки замовкли, трави стихли, лише берези сколихнулись, лише вербиці поклонились, та вітер золотом жбурляв...

Той сміявся, той плакав, там обнімалися, там підняли на руки і цілували стареньку бабусю, що принесла останню качку, дивовижні сцени можна було побачити в ці хвилини в таборі:

Класична українська література показала приклад того, як треба ставитись до народної мови.

Найвища майстерність художника слова - у його вірності життєвій правді.

Весняне сонце ще не було пекуче, воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно.

Округ мене жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте.

Шепель ішла повільно, їй здавалося, що сніг, падаючи, ледве чутно шелестить.

На горище я пробралася тоді, коли на землю впала темна ніч, коли на вулиці припинився всякий рух.

Через єдине невеличке віконце скупо просвічувалося небо, але на горищі було світло.

Де недавно були сипучі піски, там наливаються соком плоди і хвилюються лани золотої пшениці.

Мороз дужчав, загорались яснії зорі у темно-зеленому небі, світилися ліхтарі на вулицях.

Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, прошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель, і не сиділося старому, бо до бою кликало серце.

Козак і злидні тоді були синонімами; з плином же часу запорожці почали одягатися і розкішно, і гарно.

Одяг запорозьких козаків на початку їхнього історичного існування був надто простим, бо тоді вони не могли навіть поважно думати про те, щоб займатися своєю зовнішністю і виряджатися в дорогі шати.

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу.

У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір, нашорошившись, слухав одноманітне гудіння і мчав потім, сполоханий, в такі хащі, де давно не ступала людська нога.

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вуличкою, де поряд з іншими убогими хатами стояла його хата з трьома вікнами і такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з, якого буйно росли окремі стеблини жита.

Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і хай ті слова стоять чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них і радувало людські серця.

[ ], (щоб), (бо), [ ], (яка).

 [ ], (щоб), (бо).

[ ], (щоб), (бо), (яка).

  сполучниковий сурядний і підрядний

безсполучниковий та сполучниковий підрядний

безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний

 безсполучниковий та сполучниковий сурядний