Складнопідрядне речення

а) В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

б) Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

в) Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

а) Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

б) Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

в) Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

а) Де праця, там і пісня.

б) Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь –

якої теорії, є всесильний час.

в) Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

а) Де мало слів, там більше правди.

б) Що вище піднімались, то ставало холодніше.

в) А я люблю, як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

а) Бліде небо мигтить зірами до блакиті, що оповила степову далечінь.

б) Люблю слухати, як гудуть бджоли.

в) Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

а) Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

б) Де щастя упало, там і приятелів мало.

в) І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

а) Я вірю в те, що вернеться тепло.

б) Звідки птах випурхнув, там і гніздо знайдеш.

в) Бліде небо мигтить зірами до блакиті, що оповила степову далечінь.

а) Андрієві було тільки дев'ятнадцять років, хоча через свій зріст він видавався вже дорослим парубком.

б) Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої.

в) Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

а) За гречками, в долині, де ніжним плетивом ткався сивий туман, – показалось село.

б) Часом можна висловить пейзажем те, для чого слів нема людських.

в) Чим більше темніло, тим вітер здавалося дужчав.

а) Коли поспіє виноград – додолу гнуться ніжні віти.

б) Ми знали велике озеро, де щороку гуси зупинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

в) Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.

а) Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

б) Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

в) Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не знайти вороття.

а) Я люблю тишину коли море спокійно так дише і зітхає у сні до холодних і

темних глибин.

б) Я люблю тишину, коли море спокійно так дише і зітхає у сні, до холодних і

темних глибин.

в) Я люблю тишину, коли море спокійно так дише і зітхає у сні до холодних і

темних глибин.