Складнопідрядне речення. Безсполучникове речення

речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сполучниками підрядності або за допомогою сполучного слова;

речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сполучниками підрядності або за допомогою сполучного слова;

речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сполучниками сурядності або за допомогою сполучного слова.

підрядні означальні, підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні;

підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні;

підрядні означальні та підрядні з'ясувальні. 

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Я родом з тих країв, де пахне небом і весною.

А сонечко встане, як перше вставало.

Огні в тій стороні погашено, щоб ворог передчасно не доглянув, що тут робиться.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Зібралися діти на тому ж високому березі над Дніпром – звідки видно і

димарі і цегельні, і місто, і пристань.

Зібралися діти, на тому ж високому березі над Дніпром звідки видно і

димарі, і цегельні, і місто, і пристань.

Зібралися діти, на тому ж високому березі над Дніпром – звідки видно і

димарі, і цегельні, і місто, і пристань.

Хай мені зоріють зорі, доки сонце моє спить.

Хоч спека й немилосердна, проте квітам ми не дали зав'янути.

Прискорено йдемо за днем золотокрилим туди, де криці дзвін напружено гуде.

підрядна умови;

підрядна допустова;

підрядна означальна.

Мов, немов, ніби.    

Для того щоб, що, куди.

І, а, але, то, чи.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця.

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Він почував у собі якусь силу, що поривала його до діла, до громадських справ.

Коли до тебе прилечу, засяє в сонці все навкруг, як після теплого дощу в росі

важкий зелений луг.

Якби не зима, то й літо було б довше.

Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не

знайти вороття.

Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

просте речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації;

складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою сполусних слів.

Дощ упору – золото.

До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.

Коли квітень з водою, то травень з травою.

Причиново-наслідкові.

Часові.

Умовно-наслідкові.

Сонце світило на київські гори; золоті верхи сяяли й неначе горіли.

Проскурниця посадила Мелашку вечеряти, вона й ложки не вмочила.

Всі дівчата були тільки в червоних кибалках, одна Мотря прийшла в квітах та в стрічках.

Крапку з комою

Двокрапку.

Тире.

Климко розворушив палицею багаття – з нього викотилися дві чорні, як вугілля, картоплини (Григір Тютюнник).

Над яром стояла чорна ніч, тільки багаття на березі осявало траву й пісок червоною загравою (І. Білик).

Богдан зайшов, мати встала з лави й незвично клопітливою ходою подалася геть (І. Білик).

Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано, щоб людству чесно глянути у вічі, незганьбленим зберігши знамено.

Вперше зазнає Таня такої швидкості, такої бурхливої їзди з перешкодами, але їй ніскільки не боязко, бо ніякого нещастя не може бути, коли такий водій сидить за кермом!

Ви чуєте, як дзвонить колос у вікна повечірніх зір!

У степу було тихо: блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло.

Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети, перегукувалися дударі-стрілочники, сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів…

несе тепло, радість, енергію;

люди милуються красою;

даруючи красу.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами тугі мов литі жолуді.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.