Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв'язку в ньому.

А Холодний мокрий вечір швидко вповзав у місто велетенським лискучим змієм, і липке жовте світло розмазаних у повітрі ліхтарів і вікон будинків тьмяніло.

Б Коли буває важко між людьми, я йду до лісу говорити з Богом .

В Дерева весь день вимітали небо своїми зеленими мітлами, а надвечір з-за хмар таки виглянуло сонце .

Г Хороша в зірок мова, багата та ясна, та тільки невідома людині вона.

А На сходах час думки порозкидав де я мала напоєна вітрами лечу й хапаю зблиски у рукав.

Б Ще буде у дерев нове вбрання бо ця плаксива осінь — не остання.

В Якщо ви любите ясні веселі кольори ніжні прозорі акварелі ваша пора — квітневий ранок.

Г Люблю гортати слайдами пейзажі будівель древніх стіни кам’яні де леви у дозорі ніби стражі суворо в очі дивляться мені.

А Криваві жнива на моїй волелюбній землі що стала немовби розпечена лава на дотик…

Б Коли квітень ударить в сонячний гонг прокидається і вмивається чистою сльозою лоза.

В А коли проходили літні дощі на килимах берегових трав збиралося багато води.

Г Той, хто дуже хоче співати, обов’язково знайде хорошу пісню.

А Кілька гілочок освяченої в церкві верби посадіть на обійсті щоб вони оберігали від злих сил.

Б Кожна людина точно знає із якого набору складається поняття її особистого щастя.

В Колись давно там стояла козача господа широке обійстя од якого розбігались до обрію сині навесні поля повні жайворонкового гомону.

Г Стара верба що сумно так рипіла найпершою з дерев зазеленіла і засоромившись своєї вроди схилила ніжні віти в чисту воду.

А Щоб не пломеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину.

Б Бринить на склі шовкова павутинка, що на морозі сріблом зацвіла .

В А мені наймиліший весняний час, бо березневе змагання з холодом нарешті скінчилося.

Г Найголовніше, щоб не звикала людська душа до тьми.

А й палахкотить промінням яскравим.

Б мов полум'я від багаття.

В де яр краєчком тулиться до Бугу .

Г ніщо не може його затьмарити.

А Обабіч річки поля були засаджені лісосмугами, ЩОБ захищатися від суховіїв.

Б Щасливе дитинство — це тепла хатина, в ЯКІЙ у любові зростає дитина .

В  Від самого початку в Шевченкові відчували пророка, ЯКИЙ нагадує народові про його покликання перед Богом і будить в людині оспале сумління 

Г Обважніло гули бджоли, дзенькаючи по голівках чорнобривців, ЩО килимком стелилися до ніг і наповнювали повітря терпким ароматом

А Вечірній вітер погнав важкі хмари геть на південь щоб вони заливали сльозами інші землі дозволивши срібним зіркам холодно освітити це село.

Б  Сонячне проміння врізується в прогалини незвичайно ясними яскравими ударами від яких запалюється лискучим блиском усе довкола

В Людині яка проживає на планеті Земля випала унікальна можливість зазирнути в її найпотаємніші й найчарівніші куточки .

Г  Усяке слово якщо за ним не буде справ уявляється чимось даремним і пустим

А Примружив серпень очі голубі, волосся-хмари причесав вітрами і у поля до осені побіг стежиною, що пахне чебрецями .

Б Однією з найкращих речей, які тільки знаю і дуже ціную, є довіра .

В Над лісом стояв серпневий туман, що волого опускався на вусаті колоски жовтої пшениці, на жорсткі листки ліщини в саду.

Г У лісі я знайшов трутовик, пористий гриб, що смокче соки з дерев, назбирав сухого моху й хмизу.

А Сокіл високо здіймається, коли летить проти вітру, а не за вітром .

Б Зупиніть чорні хмари війни, що закрили усміхнене сонце, щоб не гинули наші сини, щоб не стукало горе в віконце .

В Ви бачили, як дихає вода, в сріблястім плесі ніжиться тремтливо? 

Г Небо було фіолетове, з багряними смугами i з блакитними криницями, які світилися сьогодні по-особливому яскраво .