Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому.

Нехай радіє правдонька, а кривда чеше ніс.

Косили сіно лугове, і пахла м’ята.

Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити.

Свинцем набрякли сиві хмари, а сонце зникло якось враз.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Дерева, що росли над ставом, зазеленіли.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

 Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Ще не прийшла весна, хоч вже гримлять потоки.

Ми рушили до будинку, що виднівся на околиці села.

Небо, яке сьогодні тихе, синє й глибоке, наливає море блакиттю.

 Чи знаєте ви, що незабаром свято?

Слова  полова але огонь в одежі слова безсмертна чудотворна фея правдива іскра Прометея.

Тут багато важить художньо – політичний образ рідного слова втілений у конкретних мовних знаках української культури.

Освіта наука мистецтво театр побутова культура пов’язані з мовним вихованням.

Обмеження сфер де використовується національна мова приводить до знекровлення культури.

Хто знання має, той і мур зламає.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду.

Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину, з усякого погляду справжня людина.

Андрій прямував до старого береста, що ріс на вершечку горба.

Яка-небудь шина, що блищала з трави, або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали картину шумливого життя фабрики.

Здавалося, що то дзвенить золото сонця.

Андрій знає, що в селі немає кращої дівчини.

Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

 Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в духмяних пахощах.

Я певен, що кожен творитиме добро.

Тим загибелі нема, кому світять ідеали.

Щоб дух двокрилля не схолов, у мені живуть і гнів, і радість.

Здається, що вже не вмістить людського стогону земля.

Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх.

Щоб перебудувати світ, треба бути сміливим і сильним.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ.