Складнопідрядні речення

способу дії

мети

міри і ступеня

часу

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Після того як луг покосять, знову трави ростуть в цвіту.

Нафіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки

Яке? Який? Які? Яка?

З якою метою? Навіщо?

Не відповідає на питання.

Коли? Як довго? З якого часу?

Це день,коли ми всі будемо радіти.

Коли почалася війна,О.Довженко був у Москві.

Коли в людини є народ,тоді вона уже людина.

Він знає,коли почати грати.

дві

три

чотири

п'ять

І зацвіли червоні маки на тих столочених полях,де люди,вбиті в час атаки,довіку житимуть в піснях

Хто хоч раз побував на Буковині,той не забуде її довіку,згадуватиме її красу

Аромат чебрецю нагадував тепло рідної домівки,відновлював сили,і людина знаходила в ній спокій.

Ви чули,як шумлять бори у вересневі вечори?

Сонце так світить ласкаво,що аж каміння сміється.

Де плачуть,там немає вже краси.

сполучникові й безсполучникові;

повні й неповні;

ступеня й способу дії,місця,часу,причини,наслідкові,допустові,мети;

Слова я чую барвінкові, і серце щемно завмира.

Спинюсь і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Невесело на світі жить, коли нема кого любить.

Місяць піднявся високо вгору, зорі вкрили все небо.

означальні, з'ясувальні, обставинні

означальні, з'ясувальні, порівняльні

часу й місця, з'ясувальні, обставинні

обставинні, означальні, додаткові

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами

Здавна відомо, що заборонений плід найсолодший.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

А там, де берізки витісняли сосни, було світло й просторо.

Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім.

Він вийшов на галявину на узліссі, де колись виглядав свою милу.

Я дуже люблю день, … .

Відчуття свята посилюється, … .

Це був той час, … .

Завжди збираємося того вечора, … .

Сонце вже нахабно і яскраво залазило у вікно, а в його променях купалася дівчина в золотій короні.

Вечірня роса, зробивши траву зеленішою, сама скидалася на великі смарагди в кілька каратів.

Коли виходили з готелю, сонце вже танцювало на небі ламбаду.

як сто, і тисячі, і мільйони років тому. 

щоб зазипати поля, і ліси, і дороги.

який засипле поля, і ліси, і дороги.

тому що не час.

 Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

 Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

 Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

 От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози.

Та Гейко вже знав, що ніяка сила не поверне його назад, у море.

Струмками, що рвалися з-під снігових підошов, бринів березень.

Артем розумів, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами

щоб сховатися від пекучого сонця.

Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

У гаю,...,свято весни вповні.

Чекай мене біля ставу,... .

У тих місцях пісні,...,ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе,... .

А бо були вони щасливими.

Б щоб ненадовго повернутися назад.

В хоч і швидко вони промайнули.

Г доки буду топтати ряст.

туди, де ще не просвітліло небо.

щоб висвітлити поля і дати зелу піднятися.

незважаючи на те, що сонце ще не ввійшло у свої права.

 як і надійшла.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Вітри гуляли по степу, що лежав тепер буйний, вилинялий, як пустеля.

Чайка у дивовижний терплячості все ще біліє на темнім уламку граніту, через який уже раз у раз перехлюпує хвиля.

Далеко від степу люди чули, як стугоніла земля.

А злива так само почала відходити, як і надійшла. (М.Стельмах)

До селища Дарина поверталася поволі, хоч думки її летіли на крилах. (Ю. Яновський)

Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все. (М. Коцюбинський)

Благословен той день і час, коли послалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами (М. Рильський)

іменника

прикметника

дієслова

числівника

Куди серце летить, туди й око глядить.

Море так бадьоро хлюпає, що аж любо слухати.

Розкажи, як за горою сонечко сідає…

Невдовзі ми підійшли до ставка, що геть чисто заріс осокою.

 Стрілець стріляє, а господарство гуляє. 

 Якщо батько візник, син знає, як коня запрягти.

Апетит приходить із першим шматком, сварка – із першим словом.

Тільки розбивши горіхову шкаралупу, можна дістати зерня.

іменника

дієслова

прикметника

прислівника

Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить в людину.

На дуба-велета, що ріс віки, накинулись вітри шалені з бору.

Люблю, коли виводить літо останні грози на парад.

Від того земля не схолоне у надрах, що вкрита буває густими туманами.

Щоб уволю всього мати, слід багато працювати.

Годуй діда на печі, тому що й сам там будеш.

В хаті було тепло, тільки в печі шкварчала ринка з шкварками.

Очерет шумів так, що заглушав навіть думки.